Світ
Досвід заробітків у Німеччині. Розповідь студентки.

На практику до Німеччини поїхала студентка вузу БАТІ. Літні місяці збирала полуницю й малину, додому повернулася задоволена. Наступного літа знову планує їхати, щоб перейняти більше досвіду роботи на полі. У майбутньому хоче спробувати започаткувати свою справу з вирощування полуниці чи малини в Україні. Якщо не вийде – не проти жити в Німеччині, інформує doba

Марія Смишнюк навчається на третьому курсі Бережанського агротехнічного інституту. До Німеччини давно мріяла поїхати. Нагода випала на другому курсі інституту. Адже практику можна проходити за кордоном. Так, студентка спеціальності лісове і садово-паркове господарство (напрям ландшафтний дизайн) вирішила поїхати за кордон. Там, у німецькому містечку Гайзельгерінг вчились технології висаджування малин і полуниць.

Читайте також: ЧОМУ Я БІЛЬШЕ НЕ ХОЧУ ВІДПОЧИВАТИ У ТУРЕЧЧИНІ

– Зустріли мене у Німеччині дуже добре, на відмінну від наших людей. Одразу розумієш, – інша культура. На вулиці до тебе вітаються перехожі, посміхаються, навіть в магазині можуть додати центи, якщо не вистачає. З мовою у дівчини проблем не було. З другого класу Марія вчить німецьку, розмовний рівень на хорошому рівні, досі, після трьох місяців в Німеччині, підтримує зв’язок, спілкується з німцями їхньою мовою.

– Моїх знань мови для спілкування достатньо. Одразу говорила з німцями, а потім переймала у них. Зараз, вдома, продовжую спілкуватися зі знайомими та надалі вчу німецьку, хоч мова й трохи важка і «груба».
Практика – це практично робота на полі. Спочатку Марія збирала полуницю, а потім малину. Працювала з дівчатами з різних українських аграрних вишів. Були студентки з Києва, Білої Церкви, Бродів, Бережан.

– У перші дні було важко. Вставали о 4.20 ранку, снідали і йшли до автобуса. Щоранку автобус нас забирав і відвозив на поле. Збирали полуницю від 6 до 10 ранку. Тоді була невеличка перерва, пізніше в обід, якщо було жарко, нас завозили додому на деякий час. Хтось відпочивав, хтось йшов до магазину чи їсти готував. Щодня працювали від 8 до 11 годин. Часто у неділю також збирали полуницю.
Марія зізнається, спочатку таки важкувато, але згодом звикаєш. Після сезону полуниці, почали збирати малину, от тоді стало трохи легше. За годину платити 8. 60 євро. Повернулася дівчина додому задоволена. У святкові чи вихідні українська компанія студентів їздила в інші міста Німеччини. Найбільше запам’ятався Мюнхен.

– Від міста, де жили й працювали, близько до Чехії та Австрії, всього дві години автобусом. Ми прогулювалися містами, ходили в басейн і навіть були на фестивалі, де всі танцюють на столах і п’ють пиво. Не шкодую, що таки поїхала за кордон. Наша компанія завжди підтримувала один одного, дівчата і хлопці дружні, веселі. Наступного року із задоволенням поїду знову, готуюся вже.
Одногрупник Марії Cмишнюк також їздив збирати огірки, був всього за 39 кілометрів від неї, про німців також відгукається позитивно.

– Німці ставилися до нас чудово. Розпитували як живемо, як Схід, співпереживали, жаліли. Також казали, що зарплатня у нас дуже мала. Запрошували приїхати до них знову. Чого б ні? Хочу перейняти більше досвіду в роботі з вирощування полуниці та малини. Можливо, колись вдома започаткую такий бізнес. А якщо ні, не проти жити в Німеччині, у дитинстві мріяла про це. Жити там простіше і цікавіше.

Related Post

facebook