– Нам батьки зовсім нічого не допомогли – брат взяв квартиру в кредит, а у мене взагалі свого житла немає! – розповідає 38-річна Ірина. – З двома дітьми живу у чоловіка, свого немає нічого, трохи що не так, і я на вулиці.
І в цей час моя мати розкошує одна в трикімнатній квартирі! Але це добре, ми змирилися, квартира її, нехай. Так вона тепер вирішила, що ми маємо зробити їй ремонт! Жити, мовляв, неможливо вже так більше: підлога скрипить, з вікон дме, штукатурка з стін сиплеться.
Галина Степанівна, мати Ірини і її брата Григорія, живе в старому цегляному будинку недалеко від центру. Квартира у неї трикімнатна, але невелика, до того ж давно потребує ремонту. В останній раз ремонт тут робився ще за СРСР, за тодішньою традицією – з того, що змогли дістати, та ще й своїми силами.
– Десь я маму, звичайно, розумію! – зітхає Ірина. – Ремонт, звичайно, в квартирі потрібен! Але на які гроші, питання. Там же не просто треба шпалери поклеїти, там зараз копни – все міняти доведеться…
Григорій в тому році пробував порахувати, у скільки нам всім це обійдеться і зрозуміли, що на капітальний ремонт треба не менше 10 тисяч доларів. Ну і звідки у нас такі гроші? Ні, це нереально…
Галині Степанівні за шістдесят, вона пенсіонерка, живе скромно, на пенсію, вже багато років. Діти практично не допомагають, якщо тільки у випадках форм-мажору і разово. П’ять років тому машинку пральну матері встановили, недавно син унітазний бачок, який потік, поміняв. Але така допомога не частіше одного разу на рік, а так у дітей свої проблеми.
У старшої дочки Ірини двоє синів, у сина Григорія одна дитина, але той виплачує кредит за квартиру. Живуть на зарплату дружини, весь дохід чоловіка йде банку. І раніше так само жили, коли квартиру знімали і збирали початковий внесок. Теж без ремонту обходилися, квартири в оренду вибирали якомога дешевшу, жили в таких умовах, що і родичів покликати було соромно.
Зараз потихеньку в’їхали в своє, живуть і по ходу справи ремонтуються. Грошей в обріз, тому ремонт йде частинами.
У Ірини ситуація начебто трохи краще – живе в двокімнатній квартирі з чоловіком і дітьми. Але квартира належить чоловікові. І якщо раптом щось не так, Ірина опиниться на вулиці. І збирати на своє їй ні з чого особливо, зарплата невелика. Ну а вже робити матері ремонти – тим більше.
– Взагалі, я вважаю, це нахабство з її боку – просити нас про таке! – каже Ірина. – Ставить в незручне становище, змушує червоніти. Але як бути, якщо немає можливості? Так, діти повинні допомагати батькам, але з найнеобхіднішим, а без ремонту цілком можна обійтися.
А недавно мати зателефонувала обом дітям і запросила їх до себе на розмову.
Сказала, що з її квартири вони можуть протягом тижня взяти все, що захочуть, на пам’ять про дитинство чи ще якось. Тому що квартиру вона продає! Натомість купує однокімнатну з хорошим ремонтом. Там все зроблено: шикарна сантехніка, душова кабіна, натяжні стелі, тепла підлога. Не квартира, а казка, ще й грошей залишається трохи на життя.
Старий господар залишає там всі меблі, тому свої меблі Галина Степанівна туди не потягне. Якщо дітям тут чогось треба – будь ласка, нехай беруть. Заперечувати вона не буде.
Брат і сестра просто ошелешені. Звичайно, продати квартиру мати має повне право – вона належить тільки їй, дісталася в спадок від батьків. Але що вже гріха таїти, діти, звичайно, теж розраховували на якусь спадщину. Продавши мамину трикімнатну квартиру, дві квартири можна купити, і нехай було б це нескоро, але ж було б!
– А тепер виходить, що мати одну квартиру просто тупо проїсть, відібравши у дітей і онуків! – журиться Ірина.
Більше того, що буде, якщо з певних причин Ірина покине свого чоловіка? Або якщо Григорій в якийсь момент перестане справлятися з своїм кредитом? Раніше був варіант – до матері в її трикімнатну квартиру, помістилися б там. А тепер куди? Під міст? Мати чинить непорядно, вважає Ірина, залишила дітей без страховки в життя…
Фото ілюстративне – tribuna.
