Моєї мами не стало кілька місяців тому. Вона зі мною не спілкувалася відтоді, як я заміж вийшла.
Мамі не сподобався мій наречений, вона сказала, щоб я залишила його, бо свого батьківського благословення вона нам не дасть.
Але я її не послухала, бо любила свого чоловіка. Сподівалася, що мамі перейде, і вона змінить свій гнів на милість.
Та цього не сталося. У мами завжди був дуже твердий характер, навіть, я би сказала, затятий.
Нас з сестрою мама сама ростила, вона стала вдовою, коли ми ще маленькими були.
І батьків у мами не було, які б їй допомогли. Заміж вона теж не захотіла другий раз виходити, та й не було особливо за кого.
Ми жили в селі, де було дуже багато роботи, тому мамі було нелегко. Напевно тому у неї і був такий важкий характер, на компроміси вона не йшла.
Зараз мені 42 роки, і я робила багато спроб, щоб помиритися з мамою. Але так і не змогла, бо до своїх останніх днів мама зі мною не розмовляла.
В заповіті вона мене теж не згадала, і все своє майно переписала на мою старшу сестру Галину.
Сестрі 46 років, вона незаміжня, і ніколи заміж не виходила, у неї немає ні чоловіка, ні дітей, бо всю себе вона присвятила мамі.
Галина має добру роботу, непогано заробляє, то ж вона змінила наш будинок до невпізнання – добудувала ще кілька кімнат, провела до хати воду, зробила всі зручності. Тепер там є і туалет, і ванна кімната.
Сестричка моя, взагалі, молодець. Шкода тільки, що життя у неї якось так не дуже склалося. Вона, напевно, теж хотіла і сім’ю мати, і діток. Але слухала маму, а їй жодний наречений сестри не подобався. Так Галина одна і залишилася.
Почала я приїжджати в село лише після того, як не стало мами. Сестра нас завжди радо приймає.
У мене двоє дітей, дві доньки. Старшій уже 21 рік, і вона заміж зібралася.
Я перечити не буду, бо повторювати маминих помилок не хочу.
От тільки не знаю, що можу дати своїм дітям, адже ми з чоловіком живемо в невеликій двокімнатній квартирі, і грошей надміру у нас теж немає.
Сестра моя як почула, що племінниця заміж збирається, відразу запропонувала, щоб молоді йшли жити до неї.
Будинок великий, всім місця вистачить.
Галина каже, що ту частину, яка мала належати мені, вона перепише на мою доньку, так буде чесно і справедливо.
Я зворушена вчинком сестри, не думала, що вона так зробить.
Від щирого серця дякую сестричці. Хочеться вірити, що і у неї ще все буде добре!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
