fbpx

Я живу з чоловіком у місті, а моя сестра з мамою в селі. Останніх 5 років Ольга доглядала за мамою, хоча останнім часом вона вже тільки лежала. Ольга хоч і старша за мене, але заміж не вийшла, жила одна. Тому ми з чоловіком часто їздили до них в село, допомагали, давали гроші. А потім мами моєї не стало, я відразу пішла в сільську раду і написала відмову від хати, щоб сестра могла оформити спадок. Чоловік все розумів і жодного слова мені не сказав. Та згодом моя донька дізналася, що бабусина хата належить тітці Ользі. Тепер Мар’яна не телефонує ні мені, ні батькові

Ми з чоловіком живемо в двокімнатній квартирі в невеличкому містечку, у нас одна донечка. Мар’яна зараз навчається в столиці, вона живе в гуртожитку.

В селі живе у мене мама з моєю рідною сестрою Ольгою. Ольга старша за мене, але заміж на жаль не вийшла, не склалося у неї з особистим життям, на жаль.

Сестра 5 років доглядала маму, останніх два вона вже просто лежала. Я намагалася частіше приїжджати, як тільки з’являлася нагода, допомагала грошима, чоловік мій робив усю важку чоловічу роботу біля хати. Сестрі було важко, я це бачила і розуміла, тому хоч і жила далеко, завжди підтримувала в усьому її і за, найменшої потреби, ми мчали з чоловіком до них. Олексій у мене дуже добрий і людяний чоловік, мені пощастило, як жінці.

А коли неньки нашої не стало, то я відмовилася від хати на користь сестри, навіть не обговорювалося це питання у нашій родині, ми з чоловіком самі так вирішили, моя Ольга багато здоров’я вклала у догляд за лежачою мамою.

Якось на вихідні приїхала з навчання наша Мар’яна і я, якось зовсім не думаючи, почала говорити з Олексієм за столом, що Ольга вже закінчила оформляти документи на спадок, добре, що вже все закінчилися.

Мар’яна здивувалася і дуже засмутилася. Вона образилася на нас, це було видно. Донька стала говорити, що у неї були свої плани. Вона хотіла, щоб ми продали свою двокімнатну квартиру, купили однокімнатну. А до решти грошей доклали б суму, яку сплатила б тітка Оля за бабусину хату в селі, плюс щоб ми з батьком взяли кредит і купили б її однокімнатну квартиру в столиці. Мар’яна була незадоволена, що ми з чоловіком не порадилися з нею.

Ми з батьком мовчали, образи на доньку я не тримаю, адже вона ще молода, не розуміє, що таке догляд за старою людиною. Ніколи, особливо, не бачила, як Ольга з вологими очима трималася за спину, коли допомагала мамі перевертатися на бік, як годувала її, мила. І так щодня. Навіть тих пів хати не зрівняються з тією турботою, яка сестра дала мамі. Я не могла постійно бути з ними, тому віддала свій сестринський борг.

Я вважаю, що я вчинила справедливо, по-совісті. Ну хіба не так?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page