fbpx

Я б і далі вірила чоловікові, але мені відкрила очі свекруха. Це потім я розуміла, що Ярослава Степанівна спеціально це зробила, щоб я побачила, що я – зайва в цій родині. Одного разу свекруха зателефонувала мені на роботу, і попросила з’їздити додому. Я приїхала і побачила свого чоловіка. Він був не один

Христина довго не могла зрозуміти, чому Олег не знайомить її зі своєю мамою. Після трьох місяців відносин, вони навіть розписалися таємно. І тільки після того, як вони стали чоловіком і дружиною, Олег привів в будинок свою молоду дружину.

Квартира вразила Христину. Вона народилася і провела дитинство і юність в селі, в бідній родині. Після школи вирвалася в місто, вступила до технікуму, вивчилася на кондитера. Тепер працювала і одночасно вчилася заочно в університеті.

Жила небагато, великих грошей ніколи не бачила. А тут житло, від якого так і віяло багатством. А ось від господині, мами її обранця Ярослави Степанівни віяло холодом.

Пихата «сніжна королева» з перших днів не злюбила невістку. І відразу зрозуміла, що це дівчисько – не рівня її єдиному коханому синочку. Багата вдова, якій чоловік залишив чималий статок, берегла сина від мисливиць за багатими нареченими. У такі вона відразу ж занесла і Христину.

Спочатку свекруха зводила невістку по-тихому, фактично її ігноруючи. Але одного разу не стрималася, і коли Олега не було вдома, відверто сказала: «Ти не достойна того, щоб бути дружиною мого сина!».

Христина намагалася скаржитися чоловікові, але той лише відмахувався. Мовляв, не вплутуй мене в ваші жіночі розборки. І дівчина зрозуміла, що чоловік їй не помічник. Але що ще гірше, вона почала підозрювати, що у нього хтось є на стороні.

Дивні відрядження на вихідних, пізні повернення з роботи, відсутність будь-якого спілкування. Кожна жінка здатна помітити зміни в поведінці свого коханого чоловіка.

Помітила і Христина. Але відверто питати боялася. Так і гадала на «кавовій гущі», поки все не побачила на власні очі. А відкрила їй очі свекруха. Це потім Христина зрозуміла, що Ярослава Степанівна спеціально це зробила, щоб невістка побачила, що вона – зайва в цій родині.

Одного разу свекруха зателефонувала Христині на роботу, і попросила її з’їздити додому. Мовляв, вона поїхала на дачу, але не впевнена, що газову плиту вимкнула. Не могла б невістка перевірити?

Христині до будинку було десять хвилин пішки. Вона, звичайно, погодилася. Швидко добігла, відкрила двері, зайшла, принюхався. Ні, газом не пахне. Зате з кімнати лунали голоси. Чоловічий і жіночий. Голос Олега вона впізнала…

Побачивши їх, Христина втекла з квартири. Навіть влаштувати якісь розборки не було сил. Повернулася на роботу, але сама не пам’ятає, як зуміла дочекатися кінця робочого дня. Біля виходу на неї чекав Олег. Вона думала, просити вибачення буде. А він…

«Ну, в загальному, ти сама все бачила і все розумієш, – сказав чоловік. – У нас з Мариною все серйозно, і ми хочемо бути разом. Давай розлучимося по-мирному».

«Де ж ти знайшов цю Марину», – не втрималася Христина. «Так мама нас познайомила. Ти ж знаєш, вона спить і бачить, щоб наречену мені знайти підходящу», – трохи зніяковіло відповів Олег.

«А те, що її син одружений, її не дуже хвилювало?», – сумно посміхнулася Христина. «Ну, от не сподобалася ти їй. І вирішила вона тебе вижити. А ти ж знаєш, якщо мама щось вирішила, обов’язково це зробить. Вона навіть сама запропонувала нам зустрічатися у нас вдома», – знизав плечима Олег вже без тіні збентеження.

«До речі, – згадав він. – А ти чого раптом посеред робочого дня додому примчала?».

«Мама твоя попросила з’їздити. Сказала, боїться, що газ забула вимкнути».

Тут Олег вже не втримався від сміху: «Впізнаю свою матінку. Все продумала, все прорахувала, до хвилини вивірила. Адже вона знала, що ми в цей момент з Мариною в будинку. І була впевнена, що ти нас застанеш. Ну, так що – розлучення і залишимося друзями?».

«Розлучення – так. Друзями – боронь Боже. Дуже хочу скоріше забути тебе і твою маму», – поставила крапку в розмові Христина. Її сімейне щастя закінчилося, але вона чомусь відчувала незвичайне полегшення.

Трохи згодом Христина зрозуміла своє становище. Її щастя було примарним, придуманим. Тому і боліла душа. А тепер вона, немов птах у вільному польоті. Їй всього двадцять шість, все життя попереду. І наша героїня сподівається, що доля вдруге не обдурить її, підсовуючи її підроблену … любов.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page