Відколи я поїхала в Італію, я допомагала лише молодшій доньці. Всі гроші я висилала їй, а вони з чоловіком вже ними розпоряджалися на свій розсуд.
Взагалі, дітей у мене двоє – дві доньки. Але з старшою у нас стосунки не складалися, тому Оксана відразу, як вийшла заміж, відділилася від нас і стала жити окремо.
Оксана народилася в моєму першому шлюбі. Її батько розлучився зі мною, і поїхав з нашого містечка. То ж мені було непросто одній з дитиною.
А потім я зустріла хорошу людину, і вирішила ще раз спробувати своє щастя. Я вдруге вийшла заміж. Павло забрав мене з дитиною до себе, у нього був свій невеликий приватний будинок.
Згодом у нас народилася спільна дитина, Наталя. Павло дуже радів, бо у нього дітей не було ще. Тому для своєї донечки він був готовий зірку з неба дістати, догоджав їй як міг.
Оксана все це бачила і розуміла, їй на той час вже було 10 років. Вона росла і відчувала, що молодшу сестру люблять більше, ніж її.
Коли старша донька закінчила школу, вона відразу від нас поїхала і припинила з нами спілкування, бо образилася.
А я, замість того, щоб пояснити їй, що я її люблю не менше, ніж Наталю, просто відпустила. Подумала – не хоче спілкуватися, то й не треба!
Коли Павла не стало, Наталка якраз заміж вийшла, і привела зятя до нас додому.
Я тоді вирішила на кілька років на заробітки поїхати, щоб будинок наш до ладу привести.
Усі зароблені гроші я висилала Наталці, а вони з чоловіком витрачали їх на свій розсуд. Головне, що будинок потрохи ріс.
Оксані я ніколи не дала жодного євро, а вона нічого в мене і не просила.
Характером моя старша донька вдалася в свого батька, виросла така ж горда і вперта як і він був.
Була я в Італії 14 років. А цієї весни вирішила повертатися, бо маю із здоров’ям певні проблеми, треба в лікарню лягати.
Та повертатися мені нема до кого, бо Наталка разом з чоловіком і трьома своїми дітьми виїхали в Канаду. Ще й усі мої гроші з собою прихопили, щоб було на перший час. Обіцяли, що як там обживуться, то обов’язково все повернуть.
Я зараз про гроші думаю найменше, бо ще привезла з собою трохи. Мені допомога потрібна.
Лягла я в лікарню, до інших людей діти приходять, а я сама.
Одного разу я взяла телефон і наважилася зателефонувати своїй старшій доньці. Думаю собі – буде що буде!
Вже під вечір до мене в палату прийшла Оксана з тепленьким бульйончиком і смачними котлетками на пару.
Вона жодним чином не показала, що ображена на мене. Лише посварила мене за те, чого я так пізно їй повідомила про свій приїзд.
Тепер я собі думаю – як правильно зробити, все поділити, щоб знову не образити свою старшу доньку?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
