У нас з дочкою ще багато років тому уклалась домовленість про те, що коли брат підросте, вона віддасть йому одну з своїх квартир. А тепер, коли дійшло до діла, у справу втрутилася сваха і все зіпсувала. Просто не розумію таких людей, навіщо їй було втручатися у наші сімейні справи?

З батьком Іринки я розлучилася, коли доньці було всього два роки, просто зібрала свої речі і пішла від нього. А через рік я зустріла Степана, який став моїм чоловіком. Мені подобалася його сімейність, це та риса, якої бракувало моєму першому чоловіку. Всі гроші Степан віддавав мені, собі залишав лише дріб’язок на дрібні витрати. А найбільше мене підкупило те, що він ніколи не ділив дітей на рідних і нерідних, навіть коли через сім років у нас народився спільний син Сергій, до Іринки чоловік теж ставився як до рідної.

Коли дочці виповнилося 18 років, не стало її батька, а потім раптом через кілька місяців після цього і бабусі по татовій лінії. Оскільки інших родичів у них не було, то моя дочка майже одночасно успадкувала дві квартири – татову і бабусину. Ми ж в свою чергу взяли всі витрати по поxоронах на себе, я взяла якщо точніше, бо донька ще вчилася в університеті.

Її рідний батько всі ці роки і знати про неї нічого не хотів, але як виявилося, в кінці зробив їй шикарний подарунок у вигляді двох квартир. Ми з Степаном відремонтували ці спадкові квартири, в одну впустили квартирантів, а в іншій поселилася Іринка. Гроші за оренду вона забирала собі і таким чином стала повністю незалежною від нас.

Але ми ще тоді з дочкою домовилися, що коли її брат підросте, то одну з квартир доведеться йому віддати, бо саме так личить чинити рідним людям. Іринка погодилася, і ми продовжили собі жити кожен в своєму помешканні.

Іринка вийшла заміж, народила двох донечок, живуть вони і далі в тій же квартирі. А рік тому і син одружився. Він разом своєю дружиною живуть у нас, місця, звичайно, мало, адже квартира у нас двокімнатна. А що буде, як малюк народиться, невістка чекає з дня на день. От я і нагадала доньці про нашу домовленість, мовляв, пора брата в квартиру впускати.

І я почала помічати, що донька або відмовчується, або намагається уникнути цієї теми. А вчора до мене сваха прийшла, я ще здивувалася, бо вона просто так ніколи не заходить. Сказала, що у неї є важлива розмова. Так ось, прийшла вона, щоб мене зупинити, щоб я перестала вимагати для свого сина квартиру, мовляв, у нього свій батько є, от він хай і думає про майбутнє сина. А про майбутнє Іринки попіклувався її батько, і мій син тут ні до чого.

Пішла від мене сваха із словами, що вона не дозволить забрати квартиру у  своїх внуків, і щоб ми самі вирішували свої проблеми.

От що тепер робити? Як переконати дочку, що родинні стосунки є дуже важливими, і що вона зараз допоможе братові, а він колись їй віддячить. До того ж, ми з нею домовлялися зовсім по-іншому.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.