fbpx
У моєї найкращою подруги скоро день народження буде, 30 років їй – ювілей. Мені якось було байдуже до того, адже часи важкі, думаю, привітаю її есемескою по телефону, на тому й все. І все було б саме так, якби вона не сказала мені, який подарунок приготував для неї її чоловік
Подруга Оксана якось поскаржилася мені: – Образилася я на свого чоловіка дуже. Чи можливо
Мені 50 років, але виглядаю я молодшою за свій вік. Не пробула я в Римі і два роки, як я зустріла хорошого чоловіка. Роберто старший за мене на багато років, він нещодавно вийшов на пенсію, але як і я, виглядає він значно молодшим за свій вік. Роберто давно розлучений, але зберіг з своєю колишньою дружиною дружні стосунки. У них є дві дорослі доньки, уже заміжні. Зараз Роберто живе сам, має невеликий будинок, в який він мене і кличе жити. Але що я скажу своїм дітям
– Ось – квитки до Парижу. Летимо завтра, – протягнув мені Роберто конверт, а
Я допомагаю лише фінансово, а от сваха моя від них не відходить, вона у всьому підтримує і допомагає моїй Юлі. Моя донька щаслива, що у неї така хороша свекруха. А я щаслива, бо моїй дитині добре. От що значить, потрапити в хорошу родину! А ще, свати вже кілька років поспіль обробляють мій город, і роблять це так професійно, що у нас є практично всі свої домашні продукти. А гроші, я вважаю, то не головне. Сваха вже кілька разів намагалася повернути мені борг, але я завжди кажу, щоб вона, якщо хоче, внукам щось за ці кошти купила. Я переконана, ніякі гроші не замінять злагоди і спокою в родині. А якщо тобі пощастило з хорошими людьми, то треба вміти цінувати і берегти ці стосунки
– Свахо, ми з чоловіком вже були у Вас на городі, все прибрали, так
Одного разу мій чоловік прихворів і залишився вдома. Діти про це не знали і спокійно пішли хто в університет, а хто на роботу. Десь через дві години відчинилися двері і прийшла зі своєю подружкою наша дочка Вероніка. Вони пили чай на кухні і говорили про життя, а потім стали обговорювати своїх батьків. Мій чоловік зовсім випадково підслухав їхню розмову. Донька вихвалялася подрузі, як спритно вони з братом нас з чоловіком обманюють. А ми їм віримо і вважаємо їх ангелятами
Коли мій чоловік заявив, що нашим дітям нічого не дістанеться, я спочатку думала, що
Коли я вийшла заміж вдруге, то свекри стали косо на мене дивитися, адже коли їх сина, мого першого чоловіка, не стало, вони просили, щоб я плекала пам’ять про їх сина і більше не створювала сім’ю. Я їм пообіцяла, адже дуже сумувала тоді, та згодом щиро покохала і стала думати, як мені вийти заміж, щоб свекри не докоряли
Я вийшла заміж ще зовсім молодою. З Миколою ми почали зустрічатись ще в школі.
Одного разу батьки нас з старшою сестрою зібрали на нараду. Сказали, що свою трикімнатну квартиру віддають мені, адже в мене троє дітей, а в Тетяни сім’ї немає, але у неї і квартира своя є, і робота хороша, ще й добротний автомобіль. Сестра дуже образилася на нас, та батьки таки переписали квартиру на мене. Я не розумію, чому Таня з нами не спілкується, адже я доглядатиму тата й маму на старості років за цю квартиру, з неї й копійки не візьму і нічого не проситиму в неї
Що вже там казати, а от рідна моя сестра – класична бізнес-леді, виходить. І
Після нашого весілля свекруха сама мене покликала жити до себе, мовляв син у неї один, все нам після них з свекром дістанеться. Я, звісно, з бідної сім’ї, але йти до матері чоловіка не дуже хотіла, адже весь час сподівалася, що Богдан в оренду квартиру знайде. Та я гадки не мала, як вчинить мій чоловік
Вже після того, як ми з Богданом зіграли весілля, вирішили, що будемо жити у
На весілля ми з Роберто прийшли разом. Він подарував від себе молодятам тисячу євро. Можете уявити, як на нас дивилися всі мої родичі і сусіди? А Петро ще й підігравав, сидів дуже сумний і ображений, чим ще більше заряджав публіку. В підсумку, всі говорили не про весілля, а про те, яка я безсовісна – привезла при живому чоловікові італійця додому
Я зробила доньці весілля, а італієць, з яким я приїхала, подарував молодятам тисячу євро,
Нещодавно я приїхала додому у відпустку, привезла з Італії з собою аж 8 сумок з гостинцями, бо треба ж було усім щось привезти. І треба ж було, щоб одна сумка по дорозі загубилася, а там якраз були подарунки для сина з невісткою. Ми їхали з Італії великим автобусом, потім пересідали на буси, кожен в свій район, і напевно, одна моя сумка не в той бус потрапила, водій пояснив, що таке, на жаль, буває. Може, мені її і повернуть ще, але так виходить, що я доньці всього навезла, а сина знову обділила. Невістка просто не вірить в історію з сумкою, яка загубилася
– Так і скажіть, що не було ніякої сумки, а Ви все це вигадали
Марина послухала маму і поїхала з Мироном в Канаду. Він і справді старався дуже, і вже через кілька років їхнє життя в новій країні налагодилося. Все менше Марина згадувала Василя, вони з Мироном намагалися про нього не говорити, бо знали, що, хоч і мимоволі, та дуже перед ним завинили. Все було добре у Марини з Мироном, але чомусь у них не було дітей. Чоловік казав, що це не важливо, а тим часом, завів собі роман на стороні. Коли Марина про це дізналася, вона сказала, що повертається додому. Мирон їй не повірив, і продовжував жити подвійним життям. Та Марина зібрала валізи, і одного разу чоловік повернувся додому і застав там пусту квартиру. Тоді він і зрозумів, що втратив Марину назавжди, але вже було пізно
– Мироне, що ти робиш? Навіщо ти так зі мною? Ти ж знаєш, що

You cannot copy content of this page