Відколи я вийшла заміж, я вирішила, що моя родина – це мій чоловік і моя дитина. З мамою у нас прохолодні стосунки, ми для неї стали чужими, навіть свекри зараз для мене ближчі, ніж вона.

Я закінчила школу, стала студенткою, і в цей час моя мама вдруге вийшла заміж. Її обранець теж мав двох дітей. Я не була проти, адже мама залишилася сама, то ж я подумала, що добре, якщо біля неї буде близька людина.

Дядько Микола, мамин чоловік, через якийсь час умовив її переїхати в селище. Свіже повітря, свій сад-город, затишний будиночок. Що ще потрібне для зустрічі спокійної старості? Для здійснення мрії свого чоловіка мама продала нашу квартиру, частину грошей віддала мені, частину вклала у покупку будинку.

Незабаром і я вийшла заміж. На весілля приїхала мама з дядьком Миколою. Поводили вони себе як звичайні гості, участі в організації весілля вони не брали ніякої.

Мама подарувала мені гроші, приблизно 300 доларів, а її чоловік коли говорив тост, напівжартома попередив, що коли народяться діти, на їхню допомогу сильно не розраховувати. Він натякнув, що їм хочеться пожити для себе.

Відразу після весілля ми почали вирішувати житлове питання, з тих накопичень, що в нас були, ми купили собі однокімнатну квартиру, на той час все було супер. Але зараз у нас двоє дітей, і розміститися всім на такій невеликій житлоплощі стало складніше. Чоловік на роботі, я вдома з двома маленькими дітьми.

Влітку я не раз телефонувала мамі, казала, що я не проти приїхати до неї з дітьми на кілька днів, але мама не підтримувала цю ідею. Якщо мені було необхідно поїхати кудись, залишити дітей на бабусю було просто неможливо. Її чоловік відразу ж нагадував про те, що він нас попереджав.

Приблизно в той же час, що й у нас, діти дядька Миколи теж подарували йому онуків. І ось із ними ситуація зовсім інша. З самого народження вони довго проводять час у дідуся. Моя мама няньчить їх як рідних. Дідусь теж постійно гуляє з ними. Зараз діти вже підросли і з ними не так складно.

А мені дуже прикро за своїх дітей. Виходить, що для чужих дітей, моя мама – рідна бабуся, а для своїх — просто бабуся, яку вони бачать раз в рік по великих святах. На одних онуків у них є час, а на моїх – немає!

Нещодавно ми були в гостях у мами, і відчули дуже велику різницю у ставленні до нас і до дітей дядька Миколи, ми почувалися як чужі люди. Боюся, що незабаром мої діти теж почнуть розуміти, що це не справедливо і почнуть ставити питання чому так. А що їм відповісти, я не знаю.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.