У нас в родині сталася доволі неоднозначна ситуація – моя рідна тітка, мамина сестра, хоче, щоб я її доглядала. Все б нічого, але у тітки Анни є свій син, і мені здається, що це якось неправильно, що я маю займатися його мамою.

Проте, тітка Анна дуже розраховує лише на мою допомогу, тому що вже багато років вона не спілкується із рідним сином. Коли вони бачилися востаннє, я навіть не згадаю. Ігор віддалився не лише від матері, але і від усієї нашої родини.

Одного разу ми випадково з ним на вулиці зустрілися. Ігор гуляв із дружиною та дитиною. Він навіть не привітався – відвернувся і вдав, що ми незнайомі.

Звичайно, мені було прикро, адже це мій двоюрідний брат, і за великим рахунком, я нічого поганого йому не зробила.

На мою думку, між родичами не мало б бути таких негарних стосунків. А почалося все з такої дрібниці!

Тітка Анна ростила сина одна. Її покинув наречений, коли дізнався про те, що вона дитину чекає.

В свій час у Анни народився син. Їй одній хоч і було дуже важко ростити сина одній, але вона старалася з усіх сил, щоб лише у нього все було, навіть заміж більше не виходила.

Вона все життя собі у всьому відмовляла, аби Ігор мав усе найкраще. Тітка Анна працювала на кількох роботах, щоб його одягнути, нагодувати та звозити влітку на море. Вона в нього вкладала свою душу і намагалася правильно виховувати, щоб він виріс гідною людиною. Звичайно, вона як мама, сподівалася, що в старості він її і догляне.

Ігор закінчив школу і поступив в університет. Вчився він добре, то ж після вузу він знайшов гарну роботу і став дуже непогано заробляти, так, що навіть зміг сам собі квартиру купити.

Тітка раділа успіхам сина, всім нахвалювала його, мовляв, який у неї хороший син!

Але потім Ігор розлучився, і після цього все змінилося. Не знаю, чи це він сам, чи під впливом дружини, але він почав віддалятися від своєї мами, не заходив до неї в гості, навіть не телефонував.

І поки тітка Анна була здоровою, і сама давала собі раду, все було добре, але коли вона захворіла і звернулася до сина за допомогою, бо їй були потрібні гроші, син їй відмовив.

Ігор повівся дуже некрасиво, бо заявив хворій рідній матері, що не зобов’язаний спонсорувати “всіх бідних родичів”.

Чому він так сказав, я не знаю, але точно знаю, що ці слова сина глибоко ранили тітку Анну, бо такого вона від нього точно не сподівалася.

Мама поговорила тоді зі мною, і ми вирішили, що не можемо Анну кинути в біді, тому самі оплатили все лікування.

Тітка Анна невдовзі повернула все до копійки, хоч ми не вимагали. Я вважаю, що рідні люди повинні допомагати одне одному просто так. Чи я не права?

У сина тітки доволі заможне життя, є квартира, машина, вони з дружиною і дітьми їздять відпочивати, а от про матір свою він чомусь не згадує — навіть не цікавиться, як у неї справи. Але ж вона вже літня жінка, і всяке може бути.

Ми намагалися якось донести йому, що він робить неправильно. Зрештою, він тепер і з нами не спілкується. Йому байдуже до нас усіх, включаючи рідну маму, яка забезпечила йому фундамент у житті. Проте вплинути на його думку ніхто не може.

Тітка Анна не ображається на сина. Іноді дзвонить із незнайомих номерів, щоб просто почути рідний голос, і кидає слухавку.

Інші родичі показують їй фото онука та розповідають останні новини. У такі моменти з очей тітки по-зрадницьки капають сльози, хоча вона і намагається ретельно все приховати.

Якось вона мене запитала: “Хіба я заслужила, щоб син кинув мене на старість? Я йому стільки віддала. Чому він так вчинив?”.

Я не знала, що їй відповісти. Я ніколи не зрозумію, чому він так зробив, адже його поведінці просто немає пояснення. Це ж його мама!

Я зараз доглядаю тітку, ходжу до неї по кілька разів на тиждень, але ні на що не сподіваюся, роблю це просто так, бо більше нема кому. І я не здивуюся, якщо після цього всього тітка залишить свою квартиру своєму сину, а не мені. Якась у неї “сліпа” материнська любов, чи що…

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.