op

Вікторія з Зоряною хоч і були рідними сестрами, але мали настільки різний характер, що навіть мама часто говорила, що їй самій не віриться, настільки різними можуть бути діти.

– Невже тих грошей, які я тобі висилала, не вистачило для того, щоб хоч ремонт зробити, я вже не кажу – будувати щось, – стала я картати свою

– Степане, так далі тривати не може, ти маєш вирішити, що робити будемо, – каже Олена. – Ти ж не думаєш, що я чекатиму на тебе все життя?

– Тітко Олено, Ви вдома? Я хотіла б до Вас заїхати, – сказав у слухавку незнайомий голос. Олена ствердно відповіла, що вона вдома, але навіть уявлення не мала,

– Не плач, Наталочко. Значить, не він твоя доля. А твоя тебе ще обов’язково знайде, – заспокоювала бабуся онучку, яка гірко плакала над своєю білосніжною весільною сукнею. Вона

– Мамо, ти тільки не хвилюйся, але у нас дещо змінилося, і коли ти приїдеш, уже не буде як колись, – каже мені донька. Зателефонувала вона мені, як

Михайло крутив у руках конверт з запрошенням на весілля, і просто не знав, що робити. Спогади нахлинули на нього лавиною, наче все це вчора було. – Марино, нам

– А не треба було всі гроші сину віддавати, – картає мене моя сестра. – Анно, я ж тобі говорила, що тут не все так, як твій Микола

– Тобі що, шкода грошей для рідної доньки і внуків? Мамо, не став мене в незручне становище перед родичами чоловіка, – заявила мені моя донька. Лариса вважає, що

– Сестричко, коли новосілля святкуватимете? – питає Дарина свою сестру. Люба ще в минулому році закінчила будинок, але все чомусь з переїздом відтягує. – Та ми ще чекаємо,