– Микола з Оксаною були ідеальною парою. Три роки вони зустрічалися, рік жили разом. Микола їй пропозицію зробив уже. Дуже гарно зізнавався їй в кохані. Запросив в дорогий ресторан, купив коштовне красиве кільце. Оксанка така щаслива була. Повинні були в РАЦС йти, заяву подавати, планували весілля гуляти в кінці вересня. А якраз напередодні у Миколи був корпоратив на роботі – виїзний, їх фірма орендувала красивий та дорогий комплекс за містом.
– Ох вже ці робочі корпоративи! Все зло від них тільки сім’ям.
– Ну не скажи так про всіх. Іноді там буває цікаво та весело. Хоча так, в цьому конкретному випадку я с тобою повністю згідна. Саме там, на корпоративі, Микола з цієї Лідою і познайомився.
Розмовляли дві подруги в парку.
– А що, ця Ліда теж у них в компанії працювала? – з цікавістю запитала блондинка в зеленому спортивному костюмі.
– Та ні, в тому-то й річ! – пояснила рудоволоса дівчина в темних джинсах та яскравій футболці. – Вона дочка фінансового директора. Студентка, вчиться в «виші», вся з себе. Двадцять два роки, у неї вже квартира своя, та не якась там студія, а затишна двокімнатна в центрі столиці. На останній день народження їй тато машину подарував, нову Вольво. Загалом, дівчинка упакована за повною програмою, їй то точно можна в цьому вже позаздрити.
– Хм. А чого вона, раз така упакована, з татом на корпоратив прийшла в двадцять два роки, а не на веселу дискотеку в якийсь дорогий клуб з друзями? Зайнятися нічим? Свого життя немає?
– Ну звідки я знаю, чого? Прийшла, та й прийшла. Швидше за все, вона, як диплом захистить, на роботу вийде до тата, в цю саму компанію. А куди ще? Навіщо від добра добра шукати?
– Зрозуміло. А чого Оксана сама зі своїм Миколою не поїхала на корпоратив?
– Формат заходу такий був – без дружин та чоловіків. Як би вона поїхала? Микола її поки що не чоловік.
– Ну так, тим паче ти говорила, що він там звичайний менеджер.
– Думаю, його кар’єра зараз різко піде в гору. Закрутилося у нього, одним словом, з цієї Лідою, та не на жарт! З корпоративу приїхав уже сам не свій. Оксанці заявив, що у вихідні поїде матері на дачі допомагати, там щось терміново допомогти потрібно, бо мама сама не справляється, мовляв. Хоча у них зовсім інші плани були. Зібрався, поїхав.
– А точно до матері?
– Та хто ж його знає! Батьки у нього абсолютно точно на дачі тоді були, дзвонити і перевіряти Оксані навіть в голову не прийшло. Ну ось, а по приїзду «з дачі» і заявив – вибач, я покохав іншу жінку. Оксана навіть не повірила спочатку, засміялася, думала, це жарт такий весільний. Ну уявляєте, все було добре. Весілля планували, ресторан підбирали, і тут таке. Зібрав Микола відразу свої речі, так, які зверху лежали, поклав в сумку і поїхав. Оксана говорить, тільки тоді я зрозуміла, що все це відбувається насправді, це не жарти.
– Уявляю. Бідненька Оксанка.
– Що з нею тоді було, словами не передати. До цих пір, мені здається, в себе не прийшла до кінця. А тут ще ми дізналися нещодавно, що у Миколи весілля восени, у жовтні буде.
– Ох ти ж! З цієї Лідою? Нічого собі, так швидко все спланували.
– Ну так, правильно, що поспішає, закріплює успіх. Зловив чоловік свою пташку щастя. З Оксаною вони думали початковий внесок збирати, кредит на квартиру брати, економити, а тут – все вже готово! Квартири, машини, дачі – все це не проблема, тільки долоньки підставляй, а так все готовеньке вже є.
– Ну так це все не його, а Ліди і її батьків.
– Так у нього не менше буде, якщо правильно себе поведе. В начальники відділу його вже тесть просунув, це ще до весілля їхнього. А там зарплата вже зовсім інша. Та й це ще не межа. Загалом, ось таким він виявився цей Микола. Як таких тільки земля носить, я не розумію. І ти знаєш, жалю до Оксани у нього зовсім не було, якось побачила випадково Миколу, так він аж сяє від щастя, наче помолодшав, такий радісний йшов.
– Слухай. Чого ти злишся так? Оксанку шкода, звичайно – не пощастило. Але Миколу теж можна зрозуміти. З одного боку, дружина-бідова, півжиття в кредиті, а з іншого – рішення всіх проблем. Любов все одно пройде, а що залишиться? У всі часи при укладанні шлюбу люди думають про вигоду, як би не було сумно від того.
– Я не зрозуміла. Ти його схвалюєш, чи що?
– Не до душі, але і не засуджую його. Ось у мене чоловік теж весь час говорить – мовляв, якби у тебе не було квартири в столиці, я б на тобі ніколи не одружився. Так, з усмішкою каже, звичайно, типу жартує так зі мною, але насправді – цілком ймовірно, що і так. Він же у мене приїжджий, ти знаєш. У минулому році сестричка у нього в столицю приїхала теж, так він і її вчить – шукай, каже, заможного чоловіка, по крайній мірі, з квартирою. І я вважаю, що він правий.
– Ти мене здивувала, але я так не думаю. Що це за сім’я така, де живе лише вигода? Якби ти побачила Оксану, то ніколи б так не думала. За цей місяць вона постаріла наче років на 10. Сумно бачити її.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.