fbpx

Після чергової суперечки я вирішила розлучитися зі своїм чоловіком. Спакувала Іванові речі і попросила його з ними за двері. Квартира, в якій ми весь час жили, належить моїм батькам, так що за законом все вірно. Іван поїхав жити в село до матері, а я думала, що тепер заживу спокійно. Та доля у мене така, що минуле не дає спати

Після чергової суперечки я вирішила розлучитися зі своїм чоловіком. Спакувала Іванові речі і виставила його з ними за двері. Квартира, в якій ми весь час жили, належить моїм батькам, так що за законом все вірно.

Я думала, що тепер буду жити собі спокійно. Але про це залишилося лише мріяти.

Іван мій непогана людина, але останні 2 роки він зовсім не працює, вдома все на мені. Починаючи від того, що мені потрібно заробити гроші, а закінчуючи тим що готування, прибирання і уроки з дитиною були на мені. Я спочатку мовчала, адже у всіх буває такий непростий період в житті, думала чоловік збереться і буде шукати роботу, адже часи зараз зовсім непрості. Іван спочатку так і робив, а потім звик з цим, що то вдома сидить, то до мами в село їде щось допомагати там на тиждень, а натомість привезе пару баночок консервації.

Але ж хіба так живуть дорослі люди, тим паче, що у нас росте синочок малий, виховання якого теж на мені.

Іван з речами поїхав жити до мами. Але спокійного життя я не бачила.

Мені щодня стали телефонувати свекруха з донькою, бо я розумію, що вони живуть разом, у сестри там сім’я і Івана ніхто там не чекає, а тим паче, щоб він там жив постійно та ще й не працював, годувати його ніхто не хоче.

Відтоді Марина Василівна з донькою щодня мені дзвонять, просять забрати чоловіка назад. Кажуть, що він шкодує, що так склалося, обіцяє вийти на роботу. І щодня одне і теж, я кажу, що не можу одна заробляти на всіх, втомилася за ці роки, а тепер, коли Івана немає вдома, то мені легше, бо готую в рази менше і на продукти грошей багато не йде.

Марина Василівна сказала, що син шукатиме роботу, а поки не знайде, вона віддаватиме мені пів пенсії. Родина мого чоловіка люди непогані, але з ним жити не хочуть.

І розумієте, я вже й готова пробачити Івана, але за місяць він жодного разу мені не зателефонував і не вибачився, не сказав сам, що зміниться і шукатиме роботу. Все мені говорить мама та сестра. Не знаю що мені робити, повірити родичам і забрати Івана назад, чи чекати коли він сам усвідомить, що дорослому чоловікові з сім’єю так жити недобре?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – mistaua.

You cannot copy content of this page