У мене в родині нещодавно сталася така подія, що мені треба цим з кимось поділитися і зрозуміти, що я зробила не так. Мені 55 років, у мене є син, Олександру 22, він ще вчиться в університеті в магістратурі, саме в науці я бачила майбутнє сина, але у життя був свій сценарій. Мій син вирішив одружуватися.
Я знала, що син зустрічається з Мариною, своєю одногрупницею, дівчинка вона хороша, але я не думала, що вони так швидко захочуть одружуватися. Син пояснив, що чекати вони не можуть, адже Марина скоро стане мамою, а я бабусею. То ж вирішили на початку листопада подавати заяву.
А на минулих вихідних ми зустрічалися з майбутніми сватами, батьки Марини нам з чоловіком сподобалися, приємні такі люди, доброзичливі. Але я їх дуже розчарувала, коли сказала, що молодих у свою квартиру приймати не збираюся, вони мають жити окремо.
Хочуть, нехай ідуть на знімне житло, а хочуть, можу запропонувати їм свою дачу на перший час. Будиночок невеликий, але добротний, там є всі меблі, посуд, що треба, ми ще підвеземо. Світло є, пічка є, дрова заготовлені теж є. Щоправда, вода в будинок не підведена, але це не проблема, на вулиці є колодязь, звідти можна брати воду.
Сваха мовчала-мовчала, а потім і каже – стривайте, я не розумію, це ви серйозно ось зараз пропонуєте? Дочка дитину чекає, а ви її відправляєте взимку в дачний будинок, який для життя зовсім не пристосований? Дрова колоти і воду носити? У вас совість є?
Ми з чоловіком живемо у великій трикімнатній квартирі з сином. Є ще одна квартира, яка дісталася нам у спадок від діда, вона зараз здається. Марина була в курсі всіх справ, бо не раз приходила до нас в гості, очевидно, і мамі своїй розказала, тому що майбутня сваха теж була курсі про матеріальний стан справ нашої сім’ї.
У чоловіка є старенька мама, вона теж живе у своїй квартирі, але з нею живе доглядальниця, жінка, яку ми наймаємо, перебуває з бабусею цілодобово. То ж я запропонувала, якщо хочуть молоді – хай йдуть жити до бабусі, але тоді прийдеться звільнити доглядальницю, нехай ваша дочка миє стареньку, змінює їй памперси в міру необхідності, готує те, що їй можна і годує з ложечки.
А свати мені – ну чому відразу до бабусі, у вас є ж і ще одна квартира. Молодці, я вважаю, добре підготувалися!
Я відразу сказала, що про ту квартиру навіть і мови не може бути. Грошима від її здачі ми оплачуємо доглядальницю бабусі, так що тут без варіантів.
Сваха спочатку думала, що я жартую, а коли зрозуміла, що я серйозно, вони встали вони з донькою, подякували, син пішов проводжати наречену в гуртожиток. Повернувся пізно, засмучений. Мамо, каже, Марина сказала, що жити на чужій неопалювальній дачі вона точно не буде.
На наступний день подзвонила майбутня сваха – вони, мовляв, з дочкою все обговорили і вирішили, що дрова колоти і тягати воду з колодязя її донька не буде. Тому весілля теж не буде. Марина повертається жити до них в село, з дитиною вони впораються якось самі. Марина відразу припинила спілкування з моїм сином.
Тепер син розмовляти зі мною не хоче, лежить цілими днями в своїй кімнаті на ліжку обличчям до стіни. Каже, що я в гонитві за квартирами зруйнувала їхнє сімейне щастя.
Зараз я вже і сама почала сумніватися, чи правильно я зробила.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.