От я багато часу думала, і не знала – писати сюди чи ні, уявляю зараз багато критики на мою адресу, думаю люди будуть мене засуджувати, не зрозуміють мене. Але ж повинна ж бути в житті хоча б якась справедливість! Ось прочитайте нашу історію, і, можливо, ви все зрозумієте, можливо дасте мені якусь пораду, адже я маю життя непросте.
Мій чоловік Павло рано залишився без батьків, і його виховувала лише бабуся. Саме вона зробила все, щоб її онук добре навчався і вступив до інституту. Бабусі не стало, коли мій майбутній чоловік був ще студентом, він і успадкував її однокімнатну квартиру. Після інституту мій Павло багато працював, але на себе майже не витрачав грошей, просто збирав кожну копійку, дуже мріяв купити хорошу машину. А потім зустрів дівчину з дитиною від її першого шлюбу і одружився з нею.
Теща з тестем, коли побачили, що він спокійна та хороша людина, то зразу ж взяли його в оборот:
– Навіщо тобі машина та, думай про ваше майбутнє – невже ти хочеш свою сім’ю привести в цю маленьку однокімнатну квартиру, там же повернутися ніде? Давай ти її продасиш, докладеш свої гроші, які збирав ці роки, ми трішки додамо вам, скільки там тобі не вистачатиме, і буде вам трикімнатна квартира в новобудові!
Ну не був мій майбутній чоловік юридично ознайомлений з усіма цими тонкощами, та й молодий ще був, закоханий в ту жінку. Одним словом, він погодився на все, йому дісталася половина частки квартири, а дочка тієї жінки була прописана у бабусі з дідусем, але жила разом з батьками. Так вони прожили разом 4 роки. Спочатку все було у них добре, але потім покотилися суперечки та непорозуміння, чоловік подав на розлучення. Теща з тестем сказали йому:
– Зроби по-чоловічому – залиш квартиру своїй сім’ї: дружині та дитині.
Але де чоловікові жити? Звичайно, він не пішов, а став жити в одній з кімнат. Щодня стала приходити теща з тестем, брат дружини. Влаштовувати суперечки, пропонували йому піти, або все одно жити йому тут буде недобре. Пропонували йому кімнату в гуртожитку, вона належала братові дружини, все одно він з батьками живе.
Чоловік намагався продати свою частину. Але, коли приходили якісь покупці оглядати його кімнату, там збиралася вся рідня дружини і казали, що не дадуть тим людям спокою тут, і жити вони ткт не будуть. Чоловік знімав поки квартиру, намагався знайти покупців або хоча б наймачів частини його квартири і знайшов таким чином мене. Я жила з батьками і хотіла орендувати кімнату ближче до роботи. Побачила його дружину, вона мені відразу здалася поганою людиною, якоюсь злою, нещирою.
Але в мінусах треба знайти свої плюси, тоді й ми познайомилися з моїм чоловіком та стали жити з ним разом. Ось тоді і виникла ідея – розписатися і оселитися в його частці квартири. Я дівчина не з боязкого десятка, себе в образу не дам, та й у мене є хороший брат, а він надійний мій захист, він моя опора і підтримка на все життя. Але чоловік мій – дуже спокійна людина, ніколи нікому не перечить, на суперечки не йде, тому до цих пір не може вирішити питання зі своєю квартирою, а господарюють там його колишня дружина, теща та тесть. Але скільки можна мовчати?
Немає мети “вижити” колишню дружину з дитиною, але я хочу зробити все для того, щоб вони самі просили розміняти або продати квартиру. Нехай колишня дружина мого чоловіка на собі відчує, що таке пекло, яке вона влаштовувала своєму чоловікові в його ж власній квартирі. І за яким правом він повинен залишати всю квартиру чужій дитині тільки тому, що він чоловік? І чому після бабусиної квартири мій чоловік повинен жити в гуртожитку? Невже я не права? У чоловіка теж має бути нормальне майбутнє та спокійне життя з дружиною і своїми власними дітками.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
