До дев’ятої вечора зал був переповнений. Лариса вже не могла порахувати, скільки людей прийшло. Офіціанти ледве встигали розносити їжу й напої. Адміністратор ресторану підійшла до Лариси з рахунком. Сума була вдвічі більшою за очікувану. Лариса глибоко вдихнула й підійшла до свекрухи: – Наталіє Василівно, ми домовлялися, що за решту гостей заплатите ви? – Ой, Ларисо, не переймайся, – недбало махнула рукою свекруха. – Головне, що свято вдалося! А мій син за все заплатить. – Взагалі то, це мій чоловік і він не зобов’язана платити за ваших знайомих! – не витримала Лариса
Лариса вже давно звикла, що її свекруха Наталія Василівна – людина з непростим характером.
Людмило, ти на вечерю сьогодні щось нормальне приготувала? Чи знову макарони з ковбасою? – сказав незадоволено чоловік, коли повернувся з роботи.Людмила дуже здивувалася і сказала, що вона дуже старається для сім’ї і готує смачно. він просто не цінує її. Сергій розсердився і сказав, що від сьогоднішнього дня у них буде роздільний бюджет: на дружині будуть продукти, комуналка і діти, а він відкладатиме на машину, бо вона не вміє економити
Людмила, стоячи біля у плити, почула голос Сергія, який повернувся додому. Втомлено кинувши портфель
Чоловікові про свій приїзд я нічого не сказала, не те, що хотіла сюрприз зробити, ні, просто він останнім часом якийсь такий зайнятий, що у нас і не було нагоди нормально поговорити. Я запитала водія буса, чи є у нього місце на найближчий рейс, сіла і поїхала. Тепер навіть не треба зустрічати, бо водії підвозять нас під самий дім. Приїхала я зранку, десь о восьмій годині. Я знала, що в такий час чоловік ще мав би бути вдома. І в цьому я не помилилася, він був, але не один. Миловидна жіночка, років так 50-ти, в моєму халаті і в моїх тапочках спокійно пила на кухні каву разом з моїм чоловіком. Від несподіванки я стала в дверях, і не знала, що мені робити. Незнайомка встала з-за столу, пішла в кімнату. А мій чоловік вирішив мені усе пояснити
– Меблі ще треба, Тамаро. І камін було б добре зробити у великій кімнаті,
Марино, ми знову через тебе по вуха в богах, ти так багато грошей витрачаєш на якісь свої курси, – сказав сердито чоловік, коли переглядва блокнотик дружини, куди вона записувала усі витрати. Марина підняла сумні очі на нього і стала думати, що ж їй на це йому відповісти
– Ти хочеш сказати, що ми по вуха в боргах? – Дмитро різко закрив
Весілля сестра робила в місцевій їдальні. Інтер’єр залишав бажати кращого: пластикові столи, старі стільці, гірлянди, які ледь світилися. Однак найголовніше було попереду – святкування. – Головне, що молоді щасливі, – шепнула я чоловікові, намагаючись не звертати уваги на деталі, з весілля ще ніхто голодним не пішов. Та перше розчарування прийшло разом із стравами. – Ну що, смачно? – підморгнув чоловік, ледь ковтаючи шматок м’яса. – Неймовірно! – відповіла я, та ми ще не знали, що нас чекає далі
Коли моя двоюрідна сестра Галина запросила нас із чоловіком на весілля її дочки Наталі,
Ганна з таким смаком їла гарячий борщ, що у неї аж щоки порожевіли. Потім ще кількома дерунчиками пригостилася, сил у неї настільки додалося, що вона навіть сама чай зробила і сусідку пригостила. Раптом їхню розмову перервав телефонний дзвінок, на екрані висвітилося Син. Ганна радісно підняла слухавку, хотіла похвалитися, що вона щойно смачно поїла, але син наказав їй збиратися, сказав, що завтра за нею приїде, і просив, щоб вона речей брала з собою по мінімуму. – Синку, а як же Мурчик? Я без нього не поїду, – тихо сказала Ганна. – Кота сусідам віддаш. І щоб більше однієї сумки не збирала, – скомандував Вадим, сказав, що поспішає, і поставив слухавку
– Ну що сказав тобі твій син? Коли тебе забере? – цікава сусідка, яка
Ірина помітила, що з картки зникли гроші – та сама премія, яку вона отримала на роботі перед Новим роком. Не могла повірити в це, декілька разів відкривала аплікацію банку, але нічого – все по нулях. Вона стала чекати чоловіка. Андрій прийшов пізно ввечері з пакетом продуктів. – Андрію, де мої гроші? – сердито запитала вона
– Що це означає, що у тебе троє дітей? – Ірина різко зачинила дверцята
Коли Степан побачив, що весілля буде бідним, наречені небагаті були і намагалися на всьому зекономити, то відійшов в інший кінець залу і непомітно дістав з конверту, який вони приготували з дружиною на подарунок, 4 тисячі гривень. – Їм і три тисячі гривень буде достатньо, а про це ніхто ніколи не дізнається, – прошепотів він. Поклав гроші в кишеню, а сам попрямував до нареченої вручати конверт
Знову на весілля йдемо з конвертом грошей? – Степан Дмитрович стояв перед дзеркалом, сердито
У внучки був день народження, і я вирішила їхати, купила багато подарунків, в конверт поставила три тисячі гривень. Але колишня невістка мене навіть до хати не запросила. Ми постояли на подвір’ї під холодним вітром. Я намагалася завести розмову, але Марія відповідала односкладово. Врешті вона сказала: – Нам пора йти. Дякую за подарунки. Я стояла й дивилася, як вони йдуть до під’їзду. Марія навіть не озирнулася. А я залишилася одна, з важким тягарем на душі
Моє життя змінилося назавжди, коли мій син Сергій розлучився з невісткою Марією. Я завжди
Наталя дуже добре розуміла, що свекруха запрошує її в гості не просто так, тому до останнього відмовлялася, але коли діватися вже було нікуди — погодилася. — Проходь, доню, сідай! — якось дивно промовила мати. — Сергійку, подай стілець для дружини. А під час самої вечері свекруха завела дивну розмову про великі гроші
Наталя сиділа в своєму кабінеті в офісі, безсилою дивлячись на комп’ютерний екран. Це був

You cannot copy content of this page