Життєві історії 0
Справедливо було б по 500 євро кожній з нас давати, – картає мене старша дочка. – А ти, мамо, Анюті даєш 700, а мені лише 200. Мені перед чоловіком соромно, що моя мама робить між нами таку різницю. Слухаючи Маргариту я тільки важко зітхнула. Мушу визнати, що старша дочка виросла меркантильною і вимогливою, гроші для неї на першому місці. Я ж ділю не так по справедливості, як по потребі. І бачу, що молодша донька зараз не в найкращій ситуації, тому їй даю більше, щоб якось її підтримати, допомогти пережити складний період
– Справедливо було б по 500 євро кожній з нас давати, – картає мене
Життєві історії 0
Ще я такого не бачила, щоб заробітчанка хотіла своє золото продавати. Тамаро, ти ж лише нещодавно з-за кордону повернулася, – не могла стримати своїх емоцій Ольга. – Вибач, я просто до тебе, як до рідної сестри спочатку прийшла. Я знаю, як тобі завжди подобалися мої прикраси. Але якщо тобі їх не треба, то я в ломбард піду, – заметушилася Тамара і стала збирати свої ювелірні вироби зі столу. Ольга дивилася на свою сестру, горе-заробітчанку, і не могла зрозуміти, як людина, яка 22 роки гарувала за кордоном, тепер залишилася без засобів для існування
– Ще я такого не бачила, щоб заробітчанка хотіла своє золото продавати! Тамаро, ти
Життєві історії 0
Валентино, відчиняй, я тобі листа принесла, – каже мені поштарка і так якось хитро посміхається. А я йду до хвіртки і перебираю в голові думки, хто б це міг мені написати. Я взяла в руки конверт, і ледь не обімліла – це була моя рідна донька Юля, і вона першою мене відшукала після довгих років розлуки. Зізнатися чесно, я від життя вже нічого доброго не чекала. Все якось стрімко покотилося вниз, і в підсумку в передпенсійному віці я залишилася без роботи і без житла, а також без засобів для існування. Та я не нарікала на долю і нікого не винила, хіба що себе
– Валентино, відчиняй, я тобі листа принесла, – каже мені поштарка і так якось
Життєві історії 0
Вона що, сама не розуміє, що вона нам заважає? – каже зять моїй доньці, думаючи, що я їх не чую. – Денисе, а куди вона піде? Та й зрештою, це її квартира. Як я мамі скажу, що вона зайва у своєму домі? – моя Олена намагалася знайти золоту середину у вирішенні цієї проблеми. З їхнього діалогу я зрозуміла, що моє повернення додому їх не тішило, бо вони вже звикли жити самі
– Вона що, сама не розуміє, що вона нам заважає? – каже зять моїй
Життєві історії 0
Мамо, я приїхав, зустрічай сина, – не встиг Михайло вийти з своєї машини, як став горлати, як колись в дитинстві, на всю вулицю. Чого галасуєш? Скільки років минуло, а нічого і не змінилося, – Михайло почув голос позаду. Він відразу його впізнав, це був сусід, дядько Іван. Годі вам, дядьку Іване, я маму шукаю. Ви не знаєте де вона? – Михайло підійшов до літнього сусіда і подав йому руку. Іван опустив голову, стало помітно, як його обличчя змінилося, а голос став м’якшим. – Бачу, синку, що ти нічого не знаєш
– Мамо, я приїхав, зустрічай сина, – не встиг Михайло вийти з своєї машини,
Життєві історії 0
Коли я вийшла на пенсію, то зрозуміла, що цих грошей мені точно не вистачить. Тоді я і насмілилася вперше в житті попросити сина, щоб він мені фінансово допоміг. Якось я йому зателефонувала, попросила, щоб він приїхав до мене як матиме час, мовляв, є розмова. Син пообіцяв, що приїде ввечері, і я стала його чекати. Коли я відчинила двері, то на порозі стояв не лише син, але і його новоспечена дружина. Я засмутилася дуже, адже розуміла, що в присутності невістки мені буде незручно просити гроші у сина. Син відразу помітив, що я засмучена, і поспішив мене заспокоїти: – Мамо, тепер Іра – член нашої родини, у мене від дружини секретів немає, тому все кажи прямо як є
– Юстино, але ж у тебе є син, чому ти йому не зателефонуєш, не
Життєві історії 0
Приїхали ми десь о десятій годині ранку, мали прибути швидше, але довго стояли на кордоні. Водій допомагає мені сумки заносити. Я була впевнена, що чоловіка уже немає вдома в такий час, але я почула чиїсь голоси, і впевнено відчинила двері. І яким же було моє здивування, коли я побачила у себе на кухні незнайому мені жінку, яка спокійно розливала холодець по тарілках. У мене від побаченого дар мови пропав. Вона навіть посміла мене запитати, хто я і що мені треба. – Я – господиня цього дому. А от хто ви? – я ледве себе стримувала. На це вийшов з кімнати і мій чоловік
– На Великдень, мамо, приїдеш. Чого тобі кататися туди-сюди? – заявила мені донька, коли
Життєві історії 0
І що, Ларисо, ти ось так просто перекреслиш 20 років нашого спільного сімейного життя? – Микола стояв під дверима нашої квартири, сподіваючись, що я його зараз впущу. – Дозволь нагадати тобі, що це не я, а ти все перекреслив, – кажу. Мій колишній чоловік раптом подарував мені невеликий букет конвалій, і коробку цукерок, і знову став проситися: – Впусти мене, давай поговоримо як дорослі люди. Я ж не просто так прийшов
– І що, Ларисо, ти ось так просто перекреслиш 20 років нашого спільного сімейного
Життєві історії 0
Батьки Олександри на пенсію вийшли не так давно, на життя не вистачає, от і порахувала Олександра все добре і вирішила, що буде перераховувати своїм батькам щомісяця по 2 тисячі гривень. Мама відразу відмовилася, мовляв, не хоче, щоб донька гроші витрачала на них. А потім якось сама подзвонила, плакала і попросила 15 тисяч гривень на картку скинути їй
Тато й мама Олександри вже давно немолоді люди, отримують пенсію. Їм обом зараз дуже
Життєві історії 0
Це не серйозно, мамо. Розумієш, батьки Віталія – дуже заможні люди, вони йому квартиру подарували, коли почули, що він одружитися збирається. Тоді продай своє радянське золото, воно тобі не так вже і потрібне, просто пилиться в шкатулці, – зробила ділову пропозицію Зоряна. Я б, звичайно, з чистою душею рада була б допомогти своїй дитині, але у мене і справді немає грошей. Є золото, кілька прикрас, які мені чоловік купив ще колись давно, на початку нашого сімейного життя. Вироби красиві і доволі масивні, але як каже дочка, уже давно не модні. Та продати я їх не можу, бо вони дорогі мені як пам’ять
– Зорянко, ну як же не їхати? Я ж твоя мама, і весілля –

You cannot copy content of this page