fbpx
Breaking News
– Я полюбив жінку з дитиною. Чоловік від неї пішов, коли стало зрозуміло, що малюк не зовсім здоровий. А мені Данилко рідним став – я його yсиновив. І ось одного разу Аня не витримала, розpидалася і розповіла, що закoхалася без пам’яті – і це взаємно. Щасливчиком виявився керівник курсів іноземної мови. Аня попросила мене, дати їй можливість розібратися в своїх почуттях
Свекруха на день наpoдження вже п’ять років дарує мені один і той же подарунок. Одного дня чоловік запитав у неї, навіщо вона це робить
16 листопада – Ганна Холодна. Дyже осoблuвий день, коли потрібно побepeгтися. Чого в жoдному разі не мoжна робuти
У чому зустрічати Новий рік 2020 кожному знаку Зодіаку: вбрання, яке принесе удачу, здоpoв’я, багатство та шалене щастя на цілий рік
На вокзалі мене зустрів колишній чоловік. Він і справді дуже змінився. Солідний, одягнений з голочки, він приїхав на новенькій іномарці. Свекруха просто світилася гордістю за сина. –  У нього тепер все по-іншому! – розповідала вона. – Дружина хороша, з донькою своєю, в цьому році нарoдили спільного синочка. Та ти її знаєш, Наталя, біленька така! Ви з дітьми гуляли разом! Я так і сіла. Дружиною мого колишнього чоловіка виявилася та сама сусідка, моя найкраща подруга Наталя
Україна
“Ну що ти, малий, прорвемося! Все буде добре!”: Вражаюча історія простої Людини з великим серцем, якій вкрай потрібна наша допомога

Справжній чоловік. На таких людях тримається держава та й взагалі людство, — кажуть друзі. Лікарі ж кажуть страшний діагноз — лімфома Ходжкіна.

Сьогодні благодійний фонд «Ми ж українці» розповідає історію українця, людини важкої долі, 28-річного Григорія Деркача з Мелітополя.

Він народився 26 січня 1988 року. Життя подарувало йому лише два роки щасливого дитинства. Мати покинула двох маленьких братів, коли Григорію було 2,5, а молодшому — 1 рік. Батько пішов з життя, коли Григорію було всього 14 — не витримало серце. З тих пір хлопець важко працював, щоб допомогти бабусі з дідусем та молодшому брату. При цьому здобув освіту. Не цураючись жодної важкої роботи навіть під час навчання, встиг попрацювати і заправщиком на АЗС, і водієм, і експедитором, щоб прогодувати сім’ю.

Але влітку 2016 року усі плани, мрії та сподівання довелося відкласти — його спіткала жахлива несподіванка. На звичайному лікарському огляді виявилося, що у Григорія — лімфома Ходжкіна — злоякісне захворювання лімфовузлів.

Йому довелося битися не лише з хворобою, а й байдужістю цього світу. Григорія звільнили з роботи, поки він проходив обстеження. Це при тому, що після смерті дідуся 84-річна бабуся, з якою він живе та піклується про неї, залежала від нього.

А найстрашнішим було те, що Григорію довелося переосмислити весь цей світ — його ставлення і свою роль в ньому. Для людини, яка з дитинства звикла працювати та відповідати за близьких, після сеансів хіміотерапії залишитися безпорадною було чи не найважчим випробуванням. Друзі, які клялися у вічній підтримці, зникли, а найголовнішою людиною, яка надихала його жити далі, став маленький племінник, який нещодавно святкував свій перший день народження.

Коли малеча плакала, Григорій брав його на руки та казав: «Ну що ти, малий, прорвемося! Все буде добре!». І дитина майже одразу заспокоювалася. В такі хвилини Григорій розумів, що йому треба жити далі і багато чому навчити цього маленького хлопчика у жорстокому дорослому світі. Щоб той не відчував себе самотнім, як сам Григорій, котрий ріс без материнської любові та втратив і батька, і дідуся.

Величезні рахунки від лікарів хлопець, поки міг, оплачував сам і ні в кого нічого не просив. Наразі він пройшов два курси хіміотерапії.

Тепер йому, можливо, доведеться продати будинок, щоб оплатити наступні шість курсів вартістю 16 тисяч гривень кожний. Нажаль, таких грошей у нього нема та й з продажу будинку йому навряд вистачить.

Не дивлячись на всі страшні виклики долі — втрата батьків, тяжка хвороба — Григорій все своє життя намагається допомагати рідним та знайомим, вірить у життя та цінує його. Як розповіли друзі Григорія, він ніколи не відмовляв у допомозі, навіть коли сам лежав у лікарні, бо вважав це своїм обов’язком.

«Людина з великим серцем. Справжній чоловік. На таких людях тримається держава та й взагалі людство…», — цитуємо сусіда Григорія по палаті.

Читайте також: НА БОЙОВОМУ ПОСТУ В АТО НАСМЕРТЬ ЗАМЕРЗ ВІЙСЬКОВИЙ З ТЕРНОПІЛЬЩИНИ

Сам Григорій не втрачає оптимізму та все ж таки вірить у людяність цього світу і своїх співвітчизників.

«Дуже сподіваюся та вірю — все буде добре! Молю Бога за усіх, хто мені допомагає, та дякую вам. Дай Бог вам і усім добрим людям міцного здоров’я…».

Благодійний фонд «Ми ж українці» закликає всіх небайдужих допомогти Григорію. Бо, спілкуючись з ним, ми встигли зрозуміти, що це дійсно Людина з великим серцем. Такий молодий, йому ще жити і жити… Він все своє життя допомагав іншим. Давайте ж тепер, коли йому так потрібна підтримка, допоможемо йому.

Джерело.

Related Post