fbpx

Нещодавно первістка народила молодша сестра мого чоловіка, їй 25. Олег прокоментував це такою фразою, яка мене зачепила до глибини душі. Він сказав, що їй давно пора, 25 вже, навіщо тягнути – пізно буде. Я, звичайно, не стрималася – якщо в 25 вже давно пора і нікуди тягнути, то мені на той момент було 34 – ще не час і можна потягнути

Загалом, я обурилася такому ставленню, і почала більш наполегливо повертатися до цього питання, і навіть частіше, ніж раніше. В результаті Олег сказав, що ніколи зі мною дітей і не планував

З Олегом ми познайомилися в університеті і відтоді ми разом. Зараз нам по 37 років, ми щасливі, хоча офіційно свої стосунки ми так і не оформили. Тепер я розумію, що це велика помилка, жити без шлюбу, адже в результаті може виявитися, що ти – ніхто для свого обранця. Саме так вийшло і у мене.

Олег – мій перший і єдиний чоловік, ми любимо один одного, але у нас одна найголовніша проблема – у нас немає своїх дітей.

Перші два роки Олег говорив: «Давай не будемо поспішати, ми ще такі молоді, треба трохи пожити для себе» – і я, звичайно, погоджувалася, ми ж ще навіть університет не закінчили, тільки життя почалося! Потім було навчання, потім практика, диплом, перші роки роботи, потім заробляли на квартирку, дачу, машину, потім ще і ще причини…

Часом я вже сама починала цю розмову і просила чоловіка задуматися про дітей, але у відповідь чула тільки: «Давай ще рік почекаємо, давай трохи пізніше…». І я чекала…

Кілька років тому первістка народила його молодша сестра, їй 25. Мій чоловік прокоментував це такою фразою, яка мене неприємно вразила, зачепила мене до глибини душі. Він сказав, що їй давно пора, 25 вже, навіщо тягнути – пізно буде. Я, звичайно, не стрималася – якщо в 25 вже давно пора і нікуди тягнути, то мені на той момент було 34 – ще не час і можна потягнути?

Загалом, я обурилася такому ставленню, і почала більш наполегливо повертатися до цього питання, і навіть частіше, ніж раніше. В результаті Олег сказав, що ніколи зі мною дітей і не планував.

Я була ошелешена такою його заявкою. Не можу пробачити йому цих слів! Я його люблю, а він не дає мені стати матір’ю! Ми давно разом, але не одружені, просто разом живемо. Історія та ж, що і з дітьми: спочатку любов була велика, і «не вимагала підтверджень», потім він аргументував тим, що без весілля він не хоче розписуватися, а грошей поки немає.

Все десятки разів відкладалося, а потім з’являлося ще сто тисяч причин, хоча для мене це важливо, я навіть віросповідання перед початком спільного життя поміняла на таке, що і у чоловіка, заради того, щоб ми змогли бути повноцінною сім’єю і взяти шлюб у церкві. Мене засмучує, те що чоловіка я дуже сильно любила і хотіла дитину саме від нього. Мене ошелешило те, що у Олега є свої плани на майбутнє, але мене вони не стосуються.

Після цього моє ставлення до нього дуже змінилося. За останні кілька місяців я виганяла його кілька разів – прощати я не вмію. Такі речі, як свідома відмова від дітей від партнера в шлюбі оголошуються заздалегідь. Це все-таки доля людини, її життя, і для мене це дуже важливо. Як мінімум це має визначальне значення для вибору – жити чи не жити з людиною.

З іншого боку, якщо подивитися на ситуацію раціонально – ну яка я дружина? Я ж просто співмешканець! З чого я взагалі взяла, що наші плани повинні збігатися, якщо ми навіть не родина?

Я зараз в невизначеному стані. Не можу пробачити Олега, але і не можу прогнати, і що робити – не можу зрозуміти. Час втрачено, і я вже навряд чи знайду нового чоловіка.

Фото ілюстративне – classpic.

You cannot copy content of this page