Після чергового непорозуміння я таки вирішила розлучитися зі своїм чоловіком Олегом. Спакувала одного дня йому речі та виставила його з ними за двері.
Квартира, в якій ми весь час жили, належить моїм мамі і татові, так що за законом все вірно, я залишаюся жити у своєму житлі.
Я думала, що тепер буду жити собі спокійно. Але про це залишилося лише мріяти.
Олег, щиро кажучи, мій непогана людина, але останні 2 роки він зовсім не працює, вдома все на мені. Починаючи від того, що мені потрібно заробити гроші, а закінчуючи тим що готування, прибирання та уроки з дитиною – і ті були на мені.
Я, звісно, спочатку мовчала, адже у всіх буває такий непростий період в житті, думала чоловік збереться і буде шукати роботу, адже часи зараз зовсім непрості, усім скрутно живеться, а ціни ростуть з кожним днем.
Олег спочатку так і робив, ніби щось шукав, цікавився підробітками, а потім звик жити просто так, що то вдома сидить, то до мами в село їде щось допомагати там на тиждень, а натомість привезе пару баночок консервації.
Але ж хіба так живуть дорослі люди, тим паче, що у нас росте синочок малий, виховання якого теж на мені. Я як же наше майбутнє? Хіба так сім’ї живуть?
Одного дня я сказала чоловікові, що досить, я буду подавати документи на розлучення.
Олег з речами поїхав жити до мами. Але спокійного життя я не бачила.
Мені щодня стали телефонувати свекруха з донькою, бо я розумію, що вони живуть разом, у сестри там сім’я і Олега ніхто там не чекає, а тим паче, щоб він там жив постійно та ще й не працював, годувати його ніхто не хоче.
Відтоді Олена Петрівна з донькою щодня мені телефонують, просять забрати чоловіка назад. Кажуть, що він шкодує, що так склалося, обіцяє вийти на роботу. І щодня одне і теж, я кажу, що не можу одна заробляти на всіх, втомилася за ці роки, а тепер, коли Олега немає вдома, то мені легше, бо готую в рази менше і на продукти грошей багато не йде.
Олена Петрівна сказала, що син шукатиме роботу, а поки не знайде, вона віддаватиме мені пів пенсії. Родина мого чоловіка люди непогані, але з ним жити не хочуть.
І розумієте, я вже й готова пробачити Олега, повірити, що він зміниться, але за місяць він жодного разу мені не зателефонував і не вибачився, не сказав сам, що зміниться і шукатиме роботу. Все мені говорить мама та сестра. Не знаю що мені робити, повірити родичам і забрати Олега назад, чи чекати коли він сам усвідомить, що дорослому чоловікові з сім’єю так жити недобре?
Фото ілюстративне.
