fbpx
Життєві історії
Ми з братом домовилися мамі давати по чотири тисячі в місяць, але їй постійно не вистачало. Вона хотіла ходити в салони краси і купувати собі нові речі, хоча шафа в неї була повна і до того

Проживши 25 років разом, мій тато вирішив розлучитися. Спочатку я звинувачувала тата, але чим раз тим більше я розумію, що спонукало батька на такий вчинок.

Мені завжди здавалося, що у нас міцна родина. Мама ніколи не працювала, займаючись господарством та мною з братом, гроші заробляв тато. Ми разом проводили багато часу: їздили у відпустки, проводили вихідні у бабусь, ходили до кіно.

Не пам’ятаю, щоб між батьками були якісь непорозуміння, але зараз думаю, що вони були частенько, просто від нас, дітей це дуже вміло приховували.

Звістка про розлучення батьків розлетілася, коли я вже три роки була одружена. Брат цього року закінчив своє училище і лише влаштувався на роботу. Я ж одразу після маминого дзвінка кинулась до неї, щоб заспокоїти, підтримати та з’ясувати, що в них там сталося.

На заспокоєння довелося витратити кілька годин, перш ніж я змогла добитися від мами зв’язного оповідання, що сталося. З її слів виходило, що нічого не віщувало такого результату. Буцімто батько на рівному місці влаштував сцену, а потім зібрав речі, на порозі заявив, що подає на розлучення, після чого вибув у невідомому напрямку.

Думки в голові клубочилися різні, я чомусь вирішила, що батько пішов до іншої жінки. Ну не могла ж людина просто так зруйнувати шлюб, який тривав уже двадцять п’ять років! Заспокоївши маму і уклавши її спати я стала дзвонити батькові.

– Дочко, я просто втомився. Мені з твоєю мамою дуже важко, у неї важкий характер. Я дотерпів до того моменту, коли ви з братом встанете на ноги, а тепер я хочу пожити для себе, це все, що тато відповів мені на всі мої запитання.

Таке виправдання не видалося мені переконливим. Двадцять п’ять років миритися, а потім за одну мить все порвати – це якось дивно звучить.

Питання ще в тому, на що мама тепер житиме. До пенсії далеко, а вона ніколи на моїй пам’яті не працювала. Виходить, що батько залишив її напризволяще.

Батькові я тоді наговорила дуже багато різного, а він тільки сумно сказав, що сподівається, що я колись зможу його вчинок зрозуміти. І я зрозуміла, причому на це навіть не знадобилося дуже багато часу.

Почалося все зі щоденних маминих дзвінків. Я її з одного боку розуміла, важко ось так втратити опору під ногами. Думала, що через кілька місяців вона зможе відволіктися, але навіть за кілька місяців нічого не змінилося.

Мама дзвонила мені в обід і ввечері. В обід довго розмовляти не виходило, адже я на роботі, а ввечері доводилося якось лавірувати між домашніми справами та маминими скаргами, які лилися безперервним потоком. Весь вечір я проводила в розмові з мамою, на чоловіка часу майже не залишалося. І так щодня.

Були з її боку і претензії щодо забезпечення. Ми зателефонували з братом і вирішили скидатися, щоб мама могла нормально жити. Але багато грошей у нас не виходило – брат тільки влаштувався на роботу, а у мене сім’я.

Батько залишив за мамою квартиру, яка взагалі за документами його, і погодився оплачувати повністю комуналку. Від мене були потрібні лише показники лічильників, бо між собою батьки взагалі не контактували.

Ми з братом домовилися мамі давати по чотири тисячі в місяць, але їй постійно не вистачало. Вона хотіла ходити в салони краси і купувати собі нові речі, хоча шафа в неї ломилася від речей і до цього.

– На їжі економити я не буду – говорила мама, коли я розглядала вміст її холодильника. Там і червона риба, і фрукти, і солодощі, і м’ясо. Ми з чоловіком собі таке щодня дозволити не можемо.

Зрозуміло, з таким розмахом мама виходить за межі відведеного бюджету, а потім плачеться, що в неї скінчилися гроші. Тягнути її потреби – дуже витратна справа. Чоловік уже висловлює невдоволення.

Одного разу я постаралася спокійно пояснити мамі, що її занадто багато в моєму житті. У мене є чоловік, свої потреби та турботи, але я маю все кинути і займатися виключно її справами та проблемами. Брат далеко, його не дістати, щоб він приїхала і танцював навколо мами.

– Так я й знала, що залишусь зовсім одна. Нікому не потрібна, почала знайому пісню мама.

Нещодавно був день народження тата, на який він мене запросив, а я подумала та погодилася. Я давно вже не звинувачую його в розлученні. Багато чого сталося, через що мені довелося подивитись інакше на них із мамою шлюб.

Під час застілля ми змогли з татом вибрати момент і поговорити наодинці. Тепер я тата дуже навіть розумію. А він усе це в нон-стопі терпів чверть століття, поки ми з братом не подорослішали і не міцно встали на свої ноги. Терпіння у нього залізне, звичайно, мені такого й не снилося. Ще й рік не минув з моменту їхнього розлучення, а мама мене вже дістала своїми проханнями, докорами та примхами.

Не знаю, як далі поводитися з мамою. Чоловікові не подобається те, що відбувається, він каже, щоб я припинила спускати стільки ресурсів на тещу. Але й залишити маму напризволяще я просто не можу. Скоро доведеться приймати рішення, а я не знаю, яке.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page