Моя мама не те, що не висилає мені гроші з Італії, а навпаки, вона захотіла, щоб я позичила їй 50 тисяч євро. Вони з чоловіком там квартиру нову хочуть собі купити, і мама вважає, що я зобов’язана їй допомогти

Про те, що моя мама в Італії, знають лише мої найближчі люди. Більше я про це нікому не розповідаю.

Смішно зізнатися, що мама, яка на заробітках в Неаполі вже 20 років, майже нічим мені не допомагає.

Більше того, тепер вона захотіла, щоб я дала їй велику суму грошей. Мова йде про 50 тисяч євро, яких мамі не вистачає на покупку квартири.

Коли мої батьки розлучалися, мені було 19 років. Я якраз заміж вийшла.

У батьків був будинок, який мама захотіла ділити при розлученні. Дім вони продали, мама забрала свою частку, і поїхала на заробітки в Італію.

А ми з татом і вже моїм чоловіком стали будинок новий будувати.

Дякувати Богу, мені дістався дуже розумний і хазяйновитий чоловік. Він відкрив свій бізнес, і батька в цю справу залучив.

Згодом, після декрету, і я також підтягнулася в сімейний бізнес. Так що в фінансовому плані у нас все добре.

У мами, наче, теж все непогано. В Італії вона не була довго одна. Майже відразу вона вийшла заміж за італійця, маму якого вона доглядала.

Чоловіка звати Антоніо, він розлучений, в першому шлюбі має доньку. Мав свою окрему квартиру, в яку маму і забрав після того, як розписався з нею.

Я не знаю, як мама жила всі ці роки, і на що витрачала свої зароблені гроші, але мені вона нічим не допомагала.

Якщо і приїжджала зрідка в Україну, то максимум, вона могла привести мені і сину якісь подарунки.

Нещодавно мама мені зателефонувала, і попросила, щоб я їй дала 50 тисяч євро.

Вони з чоловіком вирішили поміняти квартиру – стару продали, і хочуть купити нову.

Але вони замахнулися на якийсь дуже дорогий варіант в новобудові, і їм не вистачає грошей.

Мама впевнена, що я просто зобов’язана їй допомогти, адже гроші у мене є, і я в неї єдина дитина.

Вона мені пояснює, що вона і для мене старається, і колись я, як її пряма спадкоємиця, отримаю частину квартири в Італії.

На таке я сподіватися не хочу і не буду, бо добре знаю характер мами.

Я їй відмовила, і вважаю, що все правильно зробила.

Вона сильно образилася, навіть слухавку від мене не бере. Але ж те, що вона пропонує, це вже занадто!

Ну хіба я не права?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page