У наших батьків нас з сестрою було двоє.

Мама з татом народилися і виросли в селі, там і одружилися після навчання і стали жити сім’єю.

Батьки наші люди звичайні, прості, але дуже працьовиті.

Тато з мамою жили зовсім небагато, але вдома у нас було все необхідне, адже тримали для сім’ї чимале господарство, тому їжа у нас була завжди.

Також тато з мамою ще й на роботу вдвох ходили, коли мама ще не в декреті була, тому і суконьками нас частенько радували, загалом батьки старалися для нас, як могли.

Моя рідна сестра Наталка теж росла спокійною і хорошою людиною, у нас з нею все дитинство гарні стосунки були. Ми ніколи не сперечалися, завжди могли спільну мову знайти, у нас були дуже добрі і теплі відносини.

Наталка старша за мене на 5 років. Вона перша й навчатися в місто пішла.

Та потім сестра повернулася додому, стала зустрічатися з Дмитром і згодом вийшла заміж.

Наталя з чоловіком купили хату на сусідній вулиці, дуже близько від нас, то свекри їм допомогли, бо давно для Дмитра відкладали гроші, щоб після одруження він жив окремо з сім’єю.

Я також згодом пішла навчатися в місто. Навчалася на бухгалтера.

А коли навчання закінчила, то теж повернулася жити до мами в село, так як в місті не склалося, не змогла роботу знайти.

А в селі один фермер запропонував мені роботу. Звісно, що гроші не великі, але для села це досить таки добрий заробіток. Я погодилася і далі залишилася жити з мамою й татом.

Але роки минали швидко, я розуміла, що просто так і мине моя молодість в селі.

Розуміла, що батьки мені матеріально допомогти не можуть, у них немає таких грошей, хоча тато з мамою готові були мені все віддати.

Тоді я вирішила, що поки молода, поїду на заробітки в Італію, зароблю на квартиру і тоді вже буду будувати собі інше, краще життя в місті.

Це була моя мрія, тому я, довго не думаючи вирушила за кордон.

Тут я доглядаю за однією сеньйорою, так, вона важка, їй непросто, багато потрібно мені для неї робити, і я роблю. Але вона дуже добра і хороша людина, тому мені з нею просто і легко.

Так минали місяці за місяцями, я жила та харчувалася з італійкою, а сама гроші на квартиру відкладала.

За три роки я вже купила в Вінниці, адже наше село дуже близько звідти, кілометрів 20, хорошу квартиру, стала заробляти на ремонт, думаю і на майбутнє собі трішки зароблю, а потім повернуся додому.

За цей час у моєї сестри з’явилося двоє діток. На жаль, тата мого не стало, я на прощання додому приїжджала, мамі дуже допомогла. Звісно, що сидіти довго я не могла в селі, тому дуже скоро поїхала до сеньйори.

Коли ситуація в нашій країні стала дуже важка, я вирішила повернутися додому, до своїх рідних людей, але сеньйора просила мене залишитися з нею, бо дуже звикла до мене. Її діти трохи підвищили мені плату і я ще поки залишилася тут.

А місяць тому мама мені з села подзвонила в Італію. Вона сказала, що продала хату, яка їй дісталася від свекрухи і хоче, щоб я приїхала додому на тиждень.

Я повернулася в село і мама покликала сестру з сім’єю і мене на вечерю.

Коли ми поїли, мама дістала згорток паперу і взяла гроші, які отримала за продаж хати.

Вона нам з сестрою дала по 4 тисячі доларів, а дві тисячі сказала, що залишить на старість собі, бо не хоче дуже нас турбувати.

Бачу тут і Наталя розгнівалася.

Я через декілька днів поїхала в Італію. Телефоную своїм рідним, як завжди, розпитати як вони, як тривожна ніч минула.

Сестра телефон не взяла жодного разу, я дуже здивована була, бо ми завжди з нею добре і багато спілкувалися, а тут нічого.

А потім мама мені все розповіла, виявляється сестра приходила до неї наступного дня і сказала, що мама несправедливо вчинила.

За словами сестри, мама мала дати більше грошей їй, бо в неї діти і вони живуть в селі, для них це велика сума, а я за кордоном добре живу і такі гроші може легко заробити. Тим паче, що я багатша, бо вже й квартиру маю в місті.

Сестра сказала, що мама мала б подумати про справедливість, адже я доглядати не буду її, бо житиму в місті, а сестра під боком з чоловіком, тому вся турбота про маму, все одно, ляже на їх плечі.

Мама переконувала сестру, що життя складне і вона ще сама не знає, хто її доглядатиме, як складеться доля.

Та Наталя й на мене образилася. Що я, мовляв, така заробітчанка, маю гроші, а сама аж з Італії приїхала, щоб в мами тих 4 тисячі доларів забрати. Якби була добра, то залишила б матері їх.

Тепер мені так сумно. Не знаю, чи правильно вчинила я.

Можливо, дійсно, не варто було брати тих грошей, адже у мене складених і своїх 5 тисяч євро є?

Але чому їх не брати, просто щоб залишити сестрі? Мама ж їх не витратить на себе.

Мама рахує, що вона вірно вчинила, розділила, що мала між двома дітьми. Якби вона нічого мені не дала, то її сумління спокою не дало б ніколи, а так вона спокійна, що допомогла дітям обом.

А в мене лежать тих 4 тисячі доларів мами і я не можу їх витратити. Совість не дозволяє.

Можливо було б правильно відвезти їх в Україну і розділити між мамою і сестро, а собі я ще зароблю? Діти сеньйори мені щомісяця тисячу євро за роботу дають. Так не хочу сваритися з сестрою.

Опубліковано спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.