Я вийшла заміж зі щирих почуттів. Мій Ярослав вже був одружений один раз ще до того, як ми з ним зустрілися. Потім він розлучився.

У першому шлюбі в Ярослава було двоє дітей: син та дочка. Ще з початку наших відносин чоловік сказав, що причина розлучення його з дружиною були саме теща з тестем.

Батьки його колишньої дружини завжди лізли не в свою справу, постійно були присутні в їх сім’ї, колишня дружина їх слухалася, вона дуже поважала своїх маму й тата, а його так не влаштовувало, такий сімейний порядок зовсім не подобався Ярославу.

Коли синові Ярослава було 4 роки, а доньці лише рік виповнився, сталося в їх сім’ї велика суперечка: тесть вирішив, що зятю за «великими грошима» треба їхати на заробітки за кордон, адже він заробляє менше, ніж хотілося б їм, але чоловік не хотів – його власна робота влаштовувала, та й не з тих він, щоб їздити по закордонах, він заробляв стільки, що може вистачити для нормального життя.

Та його перша дружина теж прислухалася до батьків і відразу теж взялася за вмовляння – мовляв, послухай тата, їдь заробляй для сім’ї гарні гроші!

Ярослав тоді поїхав, а коли повернувся, то дізнався за чутками, що теща з тестем намагалися знайти його дружині нового чоловіка, якогось заможного бізнесмена, хоча нічого не вийшло у них, але це ж не діло. Тут все змішалося – і ревнощі, і негарний вчинок батьків дружини, і багато всього іншого, що накопилося за всі ці роки.

Мій Ярослав з першою дружиною розлучився з важким каменем на душі: дітей він любив, та й дружину, можна сказати, теж. Ось така історія вийшла.

Після розлучення друг мого майбутнього чоловіка покликав його до нашого міста, мовляв – влаштую на роботу, будеш зі мною на одній фірмі працювати, я всі документи тобі зроблю, які буде необхідно. Тільки той виявився несерйозною людиною, обіцянки не виконав.

Став чоловік працювати на невеликій фірмі, де мій дядько був начальником, там ми з ним і познайомилися, стали зустрічатися, одружилися, у мене своя квартира, немає проблем з житлом у нас зараз зовсім, та й заробляємо обоє нормально.

Я розумію, що життя у всіх різне і у житті всяке буває, тому зовсім не мала нічого проти виплати аліментів, які чоловік виплачував дітям, адже знала, на що йшла, сама розуміла, що в Ярослава двоє дітей. Мені тоді вже було майже тридцять років, ну якого принца ще чекати? Я вже й не надіялася знайти своє жіноче щастя.

Ярослав часто спілкувався з дітьми по відеозв’язку, але завжди це робив так, щоб мене поруч не було, типу щоб мої почуття не зачіпати, бо розумів, що мені це не дуже приємно.

Ну добре, нехай так, хоча мені було цікаво подивитися на малюків, рідних дітей мого чоловіка. Сам він до них не їздив, не хотів бачитися батьками колишньої дружини, він був дуже ображений на них і не пробачив, що вони зруйнували його сім’ю, хоча з дружиною у нього були нормальні відносини.

Та згодом я народила сина, ми поринули в батьківські турботи, життя пішло своєю чергою. Вже не знаю, про що там домовився чоловік з колишньою сім’єю, але він мене дуже здивував новиною: його колишня дружина з дітьми приїжджає до нашого міста скоро, просто так, на час короткої відпустки, на цілий тиждень. У їх сина чи канікули, то чи дистанційне навчання зараз, загалом, не важливо, а доньці 5 років.

Щиро кажучи, мені стало відразу неприємно, навіть ревнощі прокинулася. Гаразд діти – я ще розумію, а ця жінка тут навіщо потрібна? Але чоловік відразу став стояти на своєму, навіть слухати мене не хотів зовсім, мовляв, він уже все вирішив: зняв на 10 днів їм квартиру в хорошому районі нашого міста, їм цікаво буде погуляти, місто подивитися.

Ну добре, я погодилася з чоловіком, сперечатися не хотіла зовсім, адже вибору у мене особливого не було, нехай буде, як він сказав, хоча прикро стало – він платить аліменти, а ще й за наш рахунок квартиру орендував за високу ціну. Нехай би тесть з тещею дали своїм онукам гроші на відпочинок. Я все розумію, звичайно, але у мене є й своя дитина.

Але і це не найголовніше. Заради цієї події чоловік теж взяв тижневу відпустку і ще й вихідні! Це для мене було справжнім подивом, він навіть не порадився зі мною, все вирішив сам, заради нашого сина не брав вихідних, коли мені було складно і я занедужала, а тут запросто.

І ось як проходять тепер його дні: вранці він рано встає, навіть не чекає, коли я йому сніданок зроблю, біжить у ванну, красиво одягається і тут же миттєво біжить до своєї колишньої сім’ї.

Каже: «А коли я ще зможу дітей своїх ось так побачити?».

Цілий день Ярославу майже не додзвонитися, або відповідає на мій дзвінок дуже коротко. Знову ж: за свої відпускні він водить всіх в кафе поїсти, на різні розваги. Він мене особливо нікуди не водив ніколи, ми економимо зараз, коли за мною доглядав.

Мені дуже прикро і неприємно, вже майже тиждень туди носиться, про нашого сина забувся зовсім. Приїжджає вже коли на вулиці зовсім темно! Хіба це нормально? Ми ж його сім’я.

Моя подруга мені дзвонить, каже: «Ти що, взагалі не розумієш, що відбувається зараз? Колишня дружина Ярослава майже веде твого чоловіка у тебе ж з-під носа, а ти просто сидиш і чекаєш? Вона явно не дарма сюди приїхала, тому що бізнесмена собі не знайшла, так ось вирішила повернути те, що було!».

Мені якось не хочеться в це вірити. Але вже почала сумніватися в чоловікові: я попросила чоловіка привести його дітей до нас додому, але він категорично відмовився, мовляв – ти що, у нас же нормальна сім’я, щоб все перемішувати, діти завжди з мамою, чого їх сюди вести?

А нещодавно чоловік сказав, що його колишня дружина з дітьми залишається в нашому місті, їй подобається тут, ще трохи хоче погостювати.

Мені все це не подобається! Але як мені поводитися в подібній ситуації? Не знаю, може ця жінка дійсно приїхала забрати назад мого чоловіка? Або просто перечекати цей непростий період в моєму житті – поспілкується з дітьми і все стане на свої місця. Боюся втратити чоловіка, але знаю, що він навіть, коли розлучався то колишню кохав.

Фото ілюстративне.