Свого сина я ростила сама, все життя працювала, багато вкладалася в його розвиток, хотіла, щоб син зміг в майбутньому стати на ноги. І в мене все вийшло, син університет закінчив, влаштувався на гарну роботу. Одружився, зараз він уже сам батько, з сім’єю живуть окремо, і треба сказати, живуть дуже добре.

Коли я надумала я на пенсію виходити, син мені повідомив, що вони до мене в гості хочуть приїхати. Я тільки зраділа і сказала, що чекатиму з нетерпінням. Вони приїхали і зробили мені такий подарунок, що я аж присіла від несподіванки.

В день виходу на пенсію син з невісткою подарували мені однокімнатну квартиру. Приїхали, ключі вручили, до нотаріуса запросили. Від хвилювання, двох слів зв’язати не змогла, відмовлялася, казала, навіщо так витрачатися, мені не треба.

Але син наполіг, відповів, що це буде бонус до пенсії – здавати квартиру і отримувати гроші з оренди. Вони вже про все подумали. Відмовлятися стала, не дозволили: мамо, не сперечайся!

Син з невісткою начебто живуть добре, хоча за цей час їхні стосунки складалися по-різному, не скажу, що все гладко було. Але останні роки все вляглося.

Мама моєї невістки як дізналася про подарунок, подзвонила, привітала і похвалилася, що дочку вона, виходить, добре виховала, якщо вона не проти такого подарунка, сваха вважає, що це її заслуга. Ще вона в’їдливо додала, що вона б не прийняла квартиру, а про онука б подумала і відмовилася в його користь.

Від її слів мені стало дуже неприємно, адже я у сина нічого не просила, вони ж самі все придумали. Ніч не спала, думала: вистачить мені пенсії, мені багато не треба. Вранці онукові подзвонила, акуратно грунт прощупала, чи не буде він проти, якщо я як-небудь від квартири відмовлюся в його користь. Хлопцю шістнадцять років, скоро в університет, дивись, знайде собі когось, не до батьків же в будинок приводити?

Та онук відразу відмовився, сказав, що у нього в планах відучитися і самому заробити на житло. Одним словом, ніхто квартиру не взяв. Невістці пропонувала, синові пропонувала, онукові. Вони сказали, що вже все вирішили, і не збираються змінювати свого рішення.

І тоді я зрозуміла, що син зробив мені по-справжньому королівський подарунок. Згадала старшу сестру, як вона десять років з невісткою жила, а потім була змушена переїхати в далеке село в хату своєї мами, залишивши свій добротний будинок синові. Не сама з’їхала, а так обставини склалися, що в своєму будинку їй місця не було.

Подібна історія і у нашого дядька. П’ятнадцять років немає людини, а його нащадки досі не спілкуються – не змогли квартиру, машину і будинок поділити на двох. У новинах чула: батьки дарчу на сина написали, а він їх виселив і квартиру продав.

А мій син взяв і подарував, щоб здавала. Я розчулена до глибини душі. Від гордості чи, від подяки? Не знаю. У пенсійний сходила, нарахували мені мінімальну пенсію, а син квартирантів знайшов, за сім тисяч в місяць. Воістину царський подарунок діти мені зробили.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.