Любу в селі всі дуже любили – хороша дівчина, і добра, і щира, і скромна. От тільки заміж ніяк не могла вийти. Дівчина вона була повненька, може тому і не вдавалося знайти нареченого. Але і батьки, і сусіди не переставали її питати: «Коли вже нарешті заміж?», так що вона щоб їх заспокоїти, взяла, і вийшла за першого зустрічного.
Чоловік їй дістався звичайний, але якийсь простакуватий, як для неї. Чоловік повинен бути рівнею. Не за віком і положенням, а за розумом і інтелектом. Щоб розуміти один одного, а не ображатися і намагатися пояснити те, що і так має бути зрозуміло.
Почали вони жити. Її батьки тут же налаштувалися на онуків. А їх все немає. Молодий чоловік, насупившись, оголосив: «Я одружився заради сім’ї. Іди перевірятися. Я перевірився, зі мною все в порядку».
З нею ж виявилося все не так просто: лікарі в нашій глушині сказали, що точно визначити не можуть через те, що вона занадто повна. Швидше за все, через зайві кілограми і не може.
Вона, треба відзначити, і правда більше книги і в’язання любила, ніж спорт. Ну, як то кажуть, кому кавун, а кому сало. Пожили-пожили, і чоловік поїхав на батьківщину: «Дітей не народжуєш, мені така не потрібна». Батьки її дуже побивалися через те, що зять від них поїхав, а Люба наче тягар з плечей звалила.
Тільки дитину їй дуже хотілося. Прямо нав’язливою ідеєю стало. Ще й колишній «привітав» її листівкою, де він з новою дружиною і дитиною. І дописав: “Я щасливий, чого і тобі бажаю».
Думка про дітей не покидала Любу. Вона одного разу зізналася, що у неї вихід тільки один: вийти за вдівця з малими дітьми. Може, є хто на прикметі? В її голосі чувся повний відчай.
І тут село облетіла новина – Любка заміж виходить вдруге. Посватав хто, чи що? Ні, познайомилися самі. Він місцевий, хороший працьовитий хлопець, з доброю посмішкою.
Люба не хотіла сімейне життя з брехні починати, тому відразу сказала чоловікові про свою бездітність. Цю інформацію він, на диво, прийняв спокійно і лише сказав: «Поїдемо лікуватися, і все буде добре». А чоловік колишній ще одне фото надіслав, де він уже з двома дітьми. Вона вигляду не подавала, тільки нелегко їй було. Минуло зовсім небагато часу, і тут вона прибігає до своєї подруги на роботу, вся сяє від щастя і повідомляє, що чекає дитину.
– Як же так? – не повірила та.
– Я теж не повірила! – каже Люба. –Не може бути, – говорю. – Я бездітна! А лікарка так здивовано мене питає: «Так хто вам таке сказав? З вами все в порядку. Ставайте на облік».
Дивні викрутаси підкидає нам доля! Через певний час народила здорову дівчинку, а через рік – ще одну! Як вона сказала, з переляку! Ось так буває. Обоє здорові, а часто не виходить у них нічого. Ніякого потомства, якщо не пара вони. Там, нагорі, напевно, видніше.
Фото ілюстративне – titcat.
