fbpx

Коли не стало дідуся, ми з чоловіком переїхали жити у його заміський будинок. Чоловік вирішив, що його мама має переїхати до нас, моєї думки він не питає. А я аж ніяк не хочу жити з свекрухою

Чоловік у мене дуже хороший, чого не скажеш про його маму. Ми живемо в шлюбі разом вже 7 років. Є двоє дітей. У всіх відношеннях зразкова сім’я. Але ось зі свекрухою стосунки не склалися з першого ж знайомства.

Вперше я побачилася з матір’ю чоловіка, коли вже чекала першу дитину. І тоді майбутня свекруха відгукнулася про мене несхвально. Сказала, що я її сина просто охомутала і прив’язала до себе дитиною. Але ми хотіли завести дитину, так що це неправда.

Одружилися ми, коли я вже була на сьомому місяці. Відсвяткували скромно – тільки найближчі. Після весілля йти нам з чоловіком було нікуди, тому стали жити у його матері. У неї трикімнатна квартира. Я тоді ще не закінчила інститут, а чоловік отримував дуже маленьку зарплату. Ми не могли собі дозволити окреме житло.

Не можна сказати, що ми зі свекрухою жили дуже погано, ні. Вона просто змирилася, що син вибрав мене. Але все одно вона не пропускала можливості мене якось зачепити. На кожному сімейному святі розповідала історію, як я виходила заміж на шостому місяці. Натякала, що якби не дитина, чоловік би давно мене кинув.

Ганила моє куховарство, критикувала мою зовнішність. Коли я прямо намагалася пояснити, що мене це сильно ображає, тільки сміялася. Казала, що це вона так жартує, а у мене просто немає почуття гумору.

Чоловік весь час проводив на роботі і не хотів нічого чути про наші з’ясування стосунків. Вважав, що я сама себе накручую, і запевняв, що я обов’язково потоваришую з його мамою.

Потім не стало мого дідуся. У спадок мені дістався його приватний будинок в передмісті. Ми туди переїхали. Я була просто на сьомому небі від щастя. Нарешті я буду сама собі господинею! Чоловіка на роботі підвищили, і ми вирішили народити другу дитину.

Коли я народила другого сина, справлятися стало складно. За двома дітьми ледь вгледиш! Плюс з приватним будинком додалися клопоти з городом і садом. Але я не скаржилася. Мені все одно було в радість жити у власному будинку.

Однак чоловік вирішив, що мені потрібна допомога. Він хоче, щоб його мама переїхала до нас. Мовляв, їй одній живеться погано. А так буде по дому допомагати. Її квартиру можна буде здати – ще й грошей заробимо. Мовляв, будинок великий, всім місця вистачить.

Я прямо сказала, що це погана ідея. Я не знаходжу спільної мови з його матір’ю. Жити з нею під одним дахом – це знову нескінченні непорозуміння. Чоловік ображається, називає мене егоїсткою.

Я розумію, що їй там одній в квартирі самотньо. Але я не хочу, щоб вона втручалася в наше життя. Чоловік продовжує стояти на своєму. Ніякі аргументи не працюють. Просто не розумію, як відстояти свою свободу.

Фото ілюстративне – multilisting.

You cannot copy content of this page