Моя рідна сестра багато років жила в селі з нашими мамою та татом. Мар’яна доглядала спочатку нашого тата, а потім і маму.
Всі ці роки я жила в місті зі своїм чоловіком, окремо від батьків. Відразу, як одружилися, Роман забрав мене до себе в місто, у нього там квартира своя.
За цей час у нас народилася донечка, ми жили своїм звичайним сімейним життям, жили добре ми весь час, можна сказати.
Мої батьки та свекри люди не заможні, тому нам з чоловіком, особливо, не було кому допомагати всі ці роки, ми розраховували лише на себе. Тому й продовжували жити в своїй двокімнатній квартирі, хоча завжди мріяли купити квартиру більшу, бо хоч і мали двокімнатну, але вона була маленькою і одна кімната була прохідна.
З чоловіком в село до моїх батьків ми їздили часто, але в основному татові та мамі допомагала більше моя рідна сестра Мар’яна. Вона так і не вийшла заміж, досі живе одна. Не склалася її доля, на жаль.
Коли вже й мами нашої не стало, я відразу відмовилася від батьківської хати, написала відмову на користь своєї сестри, адже хата по праву має належати Мар’яні. Чоловік мене зрозумів, підтримав мене та погодився, що я чиню правильно, адже це єдине майно моєї сестри.
Про це своїй доньці я не говорила, вважала, що це лише моя справа з сестрою, адже це наш спадок від батьків і лише ми між собою маємо вирішувати, як його ділити.
А нещодавно донька мені повідомила, що взяли з чоловіком кредит, щоб купити квартиру і розраховують на мене, що я продам пів хати своїх батьків і дам їм гроші.
І тут я все розповіла їй, що хата вже мені не належить, щоб не розраховували на ці гроші. Донька дуже образилася на мене, сказала, що в такі важкі часи люди не відмовляються від спадку. Як би там не було, а тітка живе одна, у неї дітей немає, їй нікому допомагати, а я мала б думати про свою дитину, в першу чергу. Донька сказала, що не брала б квартиру в кредит, якби знала, що я не дам їй гроші з хати, бо тепер у них будуть великі проблеми і борги, адже часи дуже скрутні і заробити гроші важко.
Я вже тепер не знаю, чи вірно я вчинила, я почуваю себе винною, але не розумію, що я вчинила не так.
Фото ілюстративне.