І ось настав день весілля, Ірина Петрівна і Ігор Олексійович приїхали в кафе десь за годину до того, як туди повинні були приїхати молодята з гостями та свати, подивитися як накриті столи і зустріти гостей. Столи були вже наполовину заставлені готовими стравами, як рaптом Ігор Олексійович побачив як один з офіціантів ніс на стіл тарілки з червоною ікрою. І тyт свати не втpимaлися. Між батьками та молодими завжди бувають розбіжності, щодо різних питань, але інколи потрібно враховувати і те, щи можуть батьки допомогти своїм дітям.
Коли єдина дочка Ірини Петрівни та Ігоря Олексійовича зібралася заміж, звичайно вони були щиро раді, нареченого вони добре знали, та й з батьками хлопця вони вже давно жартома звали один одного свахами, і ось нарешті радісна подія не за горами. Дата вибрана і залишилося тільки все підготувати, однак виявилося, що у батьків і їх дітей дуже різні поняття про те, яким має бути весілля: За матеріалами
– Вчора зустрічалися з сватами і з дітьми – розповідала Ірина Петрівна своїй подрузі на роботі, під час обідньої перерви – обговорювали деякі моменти, і ось торкнулися питання машин, всього запрошених 65 осіб, в РАЦС поїдуть людей 40, інші приїдуть до банкету, чоловік запропонував найняти пару пасажирських Газелей, і дві легкові машини, в яких поїдуть наречений з друзями і наречена з подругами, а після РАЦСу молоді пересядуть в одну машину, а в іншу вже як домовляться, так і сядуть. Сваха погодилися, а діти – ні, їм лімузини подавай, причому не тільки для них, а для всіх хто поїде кататися, їм бачте сороpoмно буде перед друзями. Ми подумали і вирішили, добре нехай будуть лімузини, але оплачувати вони їх самі будуть, образилися, але пізніше все-таки погодилися на наш варіант.
Потім була розсилка запрошень, в яких Поліна хотіла вказати, щоб всі були одягнені в одному стилі, і знову її батьки були з нею не згодні:
– Який стиль, хто в чому хоче, той в тому і приходить, моїй мамі 67 років, і вона повинна йти шукати собі плаття кольору, який вона навіть вимовити не може, так що вона, я сама не запам’ятала як він називається. Дівчаткам хотіла якісь однакові заколочки на голови, вже і салон знайшла де їх замовити, і ця заколочка там 500 гривень коштує, уявляєш – знову скаржилася жінка подрузі – мало того, що всім треба одягнутися з нагоди, а це дорого, зачіски зробити і подарунок подарувати, так вона хоче, щоб гості ще більше витратилися на всілякі дypниці. Якщо гостям такі умови виставляти, то половина і не прийде, і це ще не все що вона придумала, там гості розоритися повинні на її думку, заради її весілля.
А незабаром подруга Ірини Петрівни, вже слухала як молоді з батьками робили замовлення на банкет:
– Кілька видів салатів замовили, друге два види, ковбаси кілька видів, нарізку, сир, риба червона, закуски різні, там і рулетики з баклажанів і щось ще з грибами і якісь Рафаелло з крабових паличок, в загальному адміністратор, яка у нас замовлення приймала, вже нас зупиняти почала, каже що не з’їдять гості таку кількість їжі, а нашим знову все не так, кажуть як так ікри не буде, другого тільки два види, коротше знову вони на нас обpaзилися, а самі оплачувати не хочуть. Все їм перед гостями соpoмно буде, у одного то було на весіллі, в іншої це, а у них бідненьких нічого.
І ось настав день весілля, Ірина Петрівна і Ігор Олексійович приїхали в кафе десь за півгодини до того, як туди повинні були приїхати молодята з гостями, подивитися як накриті столи і зустріти тих гостей, що не поїхали з молодими в РАЦС. Столи були вже наполовину заставлені готовими стравами, як раптом Ігор Олексійович побачив як один з офіціантів ніс на стіл тарталетки з червоною ікрою:
– Ми не замовляли тарталетки з ікрою – сказав чоловік Ірини Петрівни підійшовши до адміністратора, яка приймала у них замовлення.
– Замовляли – відповіла дівчина – ваші діти прийшли на наступний день і доповнили замовлення, я намагалася їх переконати в тому, що у вас і так вже перебір з кількістю їжі, але мені дуже не м’яко натякнули на те, що це не моя справа.
– Ясно, і скільки тарталеток вони замовили?
– По дві на кожного гостя.
– 130 штук значить.
– І це ще не все.
– Не все?
– Ні, ще три види шашлику, зі свинини, курки і сьомги, по одній порції на людину, три види соусу до них, жульєн і м’ясні рулетики. Я питала у них, чи будуть вони за доп.заказ окремо платити або в загальний рахунок, вони сказали в загальний рахунок просто включити, батьки оплатять.
– Гаразд тарталетки вже зробили, а шашлик можна скасувати?
– На жаль вже все замаринувати і підготовлено.
Коли молоді приїхали і всі сіли за стіл, до батьків нареченої підійшов один з офіціантів і сказав, що він бачить, що гостей на дев’ять осіб менше ніж заявлено і він не бачить сенсу виносити стільки другого, 5 видів по 65 порцій, тому він запропонував винести кожного виду штук по двадцять, а решту відразу зібрати їм з собою. Ірина Петрівна ж запитала чи можна не готувати все, щоб забрати м’ясо і рибу в сирому вигляді, тому що вони просто не знають куди подіти стільки готових страв, тому було вирішено зробити все по 25 порцій, інше вони як-небудь розіпхали в будинку у морозилку. Ігор Олексійович в свою чергу попросив розділити рахунок, і то що діти замовили, порахувати окремо, коли рахунки були оформлені він поклав один з них перед молодими і голосно промовив:
– А тепер, дорогі молодята, дістаємо подаровані гроші і оплачуємо банкет.
Молоді спочатку не повірили, що таке може бути, думали що це жарт, але батьки серйозно чекали, щоб ті діставали гроші.
– Ви що? – обурилася наречена – ви ж обіцяли все сплатити.
– Ми обіцяли сплатити те, що замовляли разом, а то що ви там за нашою спиною назаказивали, то будь ласка самі.
Додаткове замовлення в підсумку вийшов молодим майже в половину подарованої суми, їм було дуже прикро, наречена плaкала, вона думала, що тато просто посвaриться, але заплатить, про те що у нього може просто не бути з собою такої великої суми, вона навіть не замислювалася.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
