fbpx
Breaking News
– Знaчить пpиїхав, все-тaки? – обiмліла Олена. – Пpиходь, ми тебе чeкаємо. Весiлля сьoгодні. Кoлись Анатолій покuнув їх, а через двадцять років, він отpимує запрoшення на весiлля дочки. Двері в кафе відкpиваються, виxодить наpечена, поруч з нею йде молода, і все така ж прекpасна Олена. Анатолій зaвмeр не в силaх скaзати ні слова. Дочка – ну вuлита кoпія його, і волосся, і погляд, і очі
Зpанку до Галини пpиїхали син з дочкою. Кpики бyло чyти аж на подвір’я. – Або залuшайте йoго у мене, або вeзіть нас oбох в пpитулок, – прoсилася жiнка. Чеpез гoдину Галина сидiла в мaшині, сеpце стuскалося від бoлю, тиxо плaкала
Вікторові батьки бyли за всіма стaттями замoжні: єдиний син, повна сім’я, дві кваpтири. Та допoмагати нам нe пoспішали: – Нeма чoго на чyже рoт відкpивати. Пожuвіть і своє нажuвіть, – пoстійно твеpдила свекpуха. У той рік, коли Люда нарoдила дочку, свекoр пiшов до молoдої, трохи стаpшої за Людмилу, жiнки. Свекpуха в шoці кuнулася за допoмогою до сина
Вчopа я їздила до колишньої свeкрyхи. Тo був дyже вaжкuй день для мене. Я дyже рада, що він пoзaду. Тaкoго жuття я нiкoму не побaжаю
Шеф дoзволив пoвернутися з відpядження на один день швuдше. Ані  я хoтів зpобити сюpприз, тому нiчого їй не скaзав. Зaйшовши в під’їзд, у нас 3-поверховий будинок, я пoчув деякі спецuфічні звyки. Я рiзко встaвив ключі в зaмок і ввіpвася в кваpтиру. Я був гoтовий до всьoго, але тaкого чeкати не мiг
Світ
Чому в нас залишається невикористана відпустка?

Чому нам так важко залишити справи і трохи відпочити? На думку оглядача BBC Capital, нас просто ніхто не вчив цієї важливої навички.
Щороку Еріка Андерсон бере п’ять тижнів відпустки.
Вона – генеральний директор консалтингової фірми Proteus International у Нью-Йорку. Їй часто доводиться затримуватися на роботі, писати блоги та книги або відповідати на дзвінки клієнтів у будь-який час дня і ночі.
Коли вона у відпустці, вона попереджає своїх працівників, щоб її не турбували.
“Я – не машина”, – каже жінка. Але цей урок вона, як і багато хто з нас, засвоїла не одразу.

У 1990-ті, коли Андерсон заснувала свій бізнес, вона працювала по 80 годин на тиждень і майже жила на роботі. Але згодом жінка зрозуміла, що їй потрібно відпочивати і проводити більше часу з дітьми.
Але вона не могла просто взяти і піти. Компанія не функціонувала без неї, і Андерсон довелося змінити свій режим роботи. Вона мала навчитися делегувати обов’язки.
У багатьох країнах, надто в США, працівники, здається, уникають вихідних усіма способами. Дослідження, проведене в 2015 році кадрової агенцією Korn Ferry, встановило, що 67% американців на керівних посадах відкладають або скасовують відпустку через занятість на роботі.
57% заявляють, що навіть й не збиралися використовувати всю відпустку. Це відрізняється від ситуації у європейських країнах, як-от Австрії, Німеччині і Франції, де працівники отримують і беруть 30 чи більше вихідних днів щороку.
Нам чудово відомо, що відпочинок допомагає перезарядити батарейки, він корисний для здоров’я, бо, приміром, зменшує ризик серцевого нападу. Втім, багатьом з нас дійсно важко залишити справи.
На це є причини. Ми боїмося втратити роботу, нам складно відпрошуватися, коли інші працюють, а головне – ми не знаємо, як організувати роботу своєї команди у нашу відсутність.

Насправді, це не зовсім так. Ми працюємо до знемоги, бо не хочемо, щоб колеги побачили, що життя компанії може тривати й без нас, вважає професор Стенфордської вищої школи бізнесу Джеффрі Пфеффер, який вивчає поведінку співробітників.
Без мене все піде прахом
Багато людей не беруть відпустку, тому що не вміють делегувати обов’язки, а радше тому, що просто не хочуть цього робити. Ми свято віримо, що ніхто не зможе виконати нашу роботу так добре, як це робимо ми, пояснює професор Пфеффер.
Така наша психологія, і це стосується не тільки професійного життя. Одне дослідження, приміром, показало, що гравці в казино роблять вищі ставки, якщо їм дозволяють самим кидати кості.

“Це ілюзія контролю, – каже науковець. – Нам здається, що все, в чому ми беремо участь, є кращим саме завдяки нам”.
На відміну від американців, у європейців трохи інші цінності. Вони “працюють, щоб жити”, а не “живуть, щоби працювати”, відзначає Рік Леш, старший партнер торонтської компанії Korn Ferry.
У США важливість особистих досягнень виховується з раннього віку і підкреслюється впродовж всього життя.
Мистецтво делегувати обов’язки
Щоб домогтися стабільної роботи компанії, Андерсон розробила систему підтримки для тих, кому доведеться виконувати обов’язки колег на час їхньої відпустки.
Андерсон питає колег, яку частину роботи вони можуть виконати самостійно, в чому їм потрібна допомога і що вони взагалі не знають, як робити. Після цього вона призначає їм помічника або керівника, який зможе допомогти в разі необхідності.
Але навіть найкращі колеги і керівництво не допоможуть, якщо ви чекатимете до останньої хвилини. Леш каже, що розподілити обов’язки не так складно, як здається. Візьміть аркуш паперу і запишіть все, чим ви займаєтесь. Потім визначте, скільки годин і які навички потрібні на виконання кожного завдання, і призначте відповідного виконавця.
“Щоб подолати пристрасть досягати всього самому, можна спочатку передати обов’язки, які ви й не повинні робити. Дайте колегам шанс і час попрактикуватись у тому, що їм подобається, і вони навчаться робити це не гірше за вас”, – додає Леш.

Оскільки багато людей стурбовані збереженням свого робочого місця, дослідники Пфеффер і Леш впевнені, що тенденція не брати відпустку буде погіршуватися. Втім, тільки ми самі можемо відстояти своє право на відпочинок і ефективно організувати роботу в свою відсутність.
“Залишити роботу може бути складно, але цьому можна навчитися, – підсумовує Андерсон. – Тепер я із задоволенням відпочиваю, а потім з радістю повертаюся на роботу. Я сповнена нових ідей і енергії”.

Джерело.

Related Post