fbpx
Я живу з чоловіком майже сорок років, і знаю, що він мене не любить, тому боюся, що він мене кине. Був момент, коли він мало не пішов. Був вечір зустрічі випускників, на який він пішов чомусь один, без мене. Повернувся він під ранок ніякий, і ще з пів року потім ми жили, наче чужі
Я живу з чоловіком майже сорок років, і щодня боюся, що він може від мене піти. Ми з Юрієм познайомилися ще в юності, в студентські роки. Я знала,
Як же я чекала того моменту, коли чоловік їхав на заробітки закордон. Я вже почала мріяти про те, щоб одного разу він залишився у тієї іншої жінки назавжди, і більше не повертався. Але він приїжджав знову. Як я шкодую, що послухала своїх батьків
З Дмитром я познайомилася десять років тому. Я була без тями від щастя. Потім весілля, поява дитини. Турбота і радість. Так і рік минув. Потім другий. Ми нарешті
Свекри зробили ремонт в квартирі і запросили нас все це оцінити. Чесно кажучи – мені відразу не сподобалося, як я тільки ввійшла! Дешеві матеріали, невдала гама кольорів, старі меблі. Чоловік сказав, що все супер, а я сказала те, що думала. Свекри засмутилися, чоловік забрав мене додому, сказав, що це нетактовно і неделікатно. А я просто висловила свою думку
Відколи ми одружилися, чоловік просить мене не висловлювати свою думку і постійно мовчати. Йому не подобається абсолютно все, що я говорю. Дійшло до того, що він не бере
Батьки чоловіка вже пенсіонери, тому переїхали жити в село, а свою квартиру вони віддали нам, з умовою, що з нами буде жити молодша сестра чоловіка, Тетяна. Квартира велика, трикімнатна, тому я погодилася жити з зовицею, але зараз дуже шкодую про це
Після одруження ми почали жити в квартирі чоловіка, яку нам залишили свекри. Батьки чоловіка вже пенсіонери, тому переїхали жити в село. Квартиру вони віддали нам, з умовою, що
Федір примчав на таксі за якихось пів години. Підтримував Варвару з донькою всі два тижні – залишився на господарств і зі старшою племінницею, готував їй їжу та відпроваджував до школи. А потім запропонував Варварі вийти за нього заміж. Варвара довго вагалася, адже Федір – рідний брат її колишнього чоловіка Геннадія
Сімейне життя у Варвари з Геннадієм не склалося, адже хорошим сім’янином чоловіка назвати було важко. Грошей не заробляв, не приділяв належної уваги ні дружині, ні дітям. Варвара любила
Батьки відмовляли Валю виходити заміж за Сергія, бо вважали, що донька варта вродливішого чоловіка. Але Валя на плітки не зважала і нікого не слухала. Вони з Сергієм прожили життя душа в душу
Коли прийшла пора Валентини виходити заміж, її серце обрало непримітного хлопця Сергія. Вибору дівчини не розуміли ні батьки, ні друзі, щиро вважаючи, що красуня Валя варта кращого чоловіка.
Родина Юрія була найзаможнішою в селі. Коли його батьки дізналися про Галину, злякалися, що дівчина діє лише з розрахунку. — Твоя мати приїжджала до нас додому, покликала мене до хвіртки й дуже переконливо порадила мені залишити тебе в спокої, — зізналася Галина Юркові через тридцять років. — Після цього я вийшла заміж за першого, хто посватався. Щоправда, нічого хорошого з цієї витівки не вийшло, ми з чоловіком мирно розійшлися через п’ять років
Галина сьогодні затрималася на роботі, весь день пройшов у вирішенні різноманітних питань. Коли звільнилася, зрозуміла, що на останній автобус, який іде у рідне село, вона спізнилася. Це трохи
Сказати, що Зіна здивувалася вибору сина, не сказати нічого. «Збирається розлучатися? Двоє дітей? Старша на шість років?». Певно, у ту ніч вона і очей не зімкнула. Все обдумувала новину. Для єдиного сина не такої долі вона бажала
Для батьків доля дітей – це найголовніше в житті. Анатолій для Зіни був цілим світом, адже виховувала вона його сама. Всю свою любов матір віддала синові, то ж
– Галино, ну піди і купи собі нормальне пальто! Є ж гроші! – одного разу чоловік не витримав, і почав докоряти дружині, що її зовнішній вигляд бажав би бути кращим. Але замість того, щоб подякувати чоловікові, і зробити так, як він каже, Галина образилася на нього. Жінка щиро не розуміє, навіщо потрібно нове, коли старе ще цілком можна носити
В родині давно вже так повелося: все краще аж ніяк не Галині. Їй – тільки те, що залишиться. Її інтереси – в останню чергу, її справи – якщо
– Дякуємо, мамо, але ми не будемо жити в квартирі, яку ви нам подарували, – сказав Роман своїй матері і віддав ключі. Люба аж ніяк цього не очікувала, адже цю квартиру вони з чоловіком взяли в кредит для сина. Це був їхній весільний подарунок
Вчинком сина Люба була, м’яко кажучи, ошелешена: – Йому не потрібна ця квартира, а ми з батьком тепер платити будемо багато років. Мені ця квартира теж не потрібна!

You cannot copy content of this page