Життєві історії
Моя сестра двоюрідна з чоловіком живуть як кішка з собакою! – розповідає моя подруга Катерина. – Тому і дітей туди не вожу своїх, сестра сама до нас в
Мені зараз 55 років і я вже п’ять років як я вдова. Останнім часом мені просто нестерпно стало повертатися в пусту квартиру і я щось геть зовсім розкисла.
– От я велику справу вже таку зробила минулого тижня, – розповіла своїй сусідці Віра Сергіївна. – Пішла все-таки до нашого нотаріуса, і таки оформила свій заповіт. Ось!
У мене дві доньки і першою захотіла виходити заміж молодша. Світлані лише 22 роки, вона поїхала в місто вчитися і там зустріла хлопця, на 7 років старшого за
Нас з братом мама виховувала одна, бо батько любив оковиту більше, ніж нас, тому покинув нас коли ми ще були маленькими. Життя в селі без чоловіка було дуже
Василина живе дуже добре, у неї найбільша хата в селі, діти живуть та навчаються в столиці. Вона на заздрість усім сусідкам та жінкам в селі, має свій автомобіль,
За 10 років, які я прожила в Італії, Рим став моїм другим домом. А може, навіть і першим. Не знаю, бо мені здається, що повертатися мені немає куди.
Мій зять з бідної сім’ї. Донька наша з чоловіком живуть з нами в невеликій сільській хаті. Всі однокласниці моєї Людмили живуть в місті, жодної в селі не залишилося,
Про матір свою Петро згадав, коли залишився без роботи. Гроші скінчилися швидко, за оренду квартири було нічим платити. Роботу було знайти важко, а йшла зима, перспектив мало, адже
В 58 років я надумала розлучатися. Взагалі, про розлучення я думала вже багато років, просто мені не було куди йти від чоловіка. Терпіла заради доньки майже тридцять років.