Navigate
X

Заміж тобі пора, Оксано, а ти все по притулках бігаєш, допомагати – це добре, але і про себе треба подумати, – завжди сувора начальниця Наталя Юріївна не то вичитувала, не то намагалася напоумити молоду працівницю, яка знову запізнилася на роботу. – Знаю, що винна, але ми поїхали в притулок, а він за містом, хотіли відвезти корм собачкам, адже надворі холодно, а наша машина зламалася, тому так і вийшло. Але я все розумію, і якщо треба, то залишуся понаднормово, – запевнила Оксана. – Не треба, але вважай, це – останній раз, – попередила начальниця. Задоволена, що цього разу обійшлося, Оксана взялася до роботи, не підозрюючи, що це лише початок однієї гарної історії

– Заміж тобі пора, Оксано, а ти все по притулках бігаєш, допомагати – це добре, але і про себе треба…

user2

Проходь, мамо, ми на тебе чекали, – каже син Віталій, а невістка забрала куртку і подає тапочки свекрусі. Раптом її посмішку змінило занепокоєння на обличчі. Марія пройшла в кімнату до гостей, а Ліда кивнула головою на підлогу, і Віталій побачив те, що й вона – мокрі сліди на підлозі. Вони обоє перезирнулися, але вирішили поки-що не чіпати цю тему. Та вранці на маму чекав сюрприз

– Проходь, мамо, ми на тебе чекали, – каже син Віталій, а невістка забрала куртку і подає тапочки свекрусі. Раптом…

user2

Олено, ти вже подумала, що будеш готувати на Новий рік? – чоловік запитав у Олени за два тижні до святкування. – Я нічого готувати не збираюся, – відповіла вона. А 31 грудня Олена зібрала невелику сумку. Сергій спостерігав за її зборами хвилюючись. – Ти серйозно збираєшся піти від мене на Новий рік

Олена з важкістю та втомою протерла очі, дивлячись на екран комп’ютера. До кінця робочого дня залишалося лише кілька годин, але…

Z Oksana

Не знаю, Івасику, що ти собі таке вибрав. Ні краси, ні багатства. Та вона колготи зашиває, я зайшла і бачу, що Настя твоя дирки штопає, замість того, щоб викинути ці колготи у смітник, – Люба ніяк не могла заспокоїтися, вона не могла змиритися з вибором сина, тому і постійно вишукувала щось погане в невістці. – Мамо, мені вона підходить, дались тобі ті дирки. Настя для мене – найкраща. А те, що зашиває колготи, а не викидає, то навпаки, добре, значить вона у мене заощадлива, – пробував заступитися за свою дружину Іван. – Ага, скоро і ти біля цієї заощадливої дружини будеш в дірявих шкарпетках ходити, – артистично закочувала очі мама

– Не знаю, Івасику, що ти собі таке вибрав. Ні краси, ні багатства. Та вона колготи зашиває, я зайшла і…

user2

Не буде так, свахо, як ви хочете. Ми з чоловіком подумали і вирішили, що у нас один син, і ми маємо йому зробити гідне весілля. Та й родичі нас не зрозуміють, якщо ми по-іншому зробимо, – каже моя майбутня свекруха. Лариса Іванівна, мама мого нареченого, з самого початку була не в захваті від вибору сина, тому коли вона приїхала до нас в гості, домовлятися з моїми батьками про наше з Русланом весілля, вона продовжувала у тому ж дусі. На цей раз їй не сподобалося те, що мої батьки запропонували робити весілля у нас в селі

– Не буде так, свахо, як ви хочете. Ми з чоловіком подумали і вирішили, що у нас один син, і…

user2

Це тобі не рідний онук, не розумію, чого ти стараєшся заради чужої дитини, якщо он тут маєш двох своїх рідних онуків? – картає мене донька. – Чужих дітей не буває, Світлано, і я тобі про це вже не один раз говорила, – кажу. – А Сергійко нам як рідний, він Миколу нашого татом називає, той його сином, а отже, я – бабуся, а ти – тітка. Та моя дочка не слухає мене, вона вважає, що я маю про рідних онуків дбати, тобто про її дітей

– Це тобі не рідний онук, не розумію, чого ти стараєшся заради чужої дитини, якщо он тут маєш двох своїх…

user2

Але ж і вперта ти, Катерино. Донька тут до чого? Не добре ти робиш, коли батька рідного на весілля доньки не пускаєш, – картала Катерину сусідка, намагаючись її напоумити ще, поки не пізно. – Багато ти розумієш, Ганно. Добре тобі збоку поради давати. А я не хочу бачити цього зрадника на весіллі у Христинки. Та й дочка теж такої думки, – відмахнулася Катерина. – Ну тоді ви обидві не праві. Мирослав – хороший батько, він виявив ініціативу прийти на весілля, тож я не розумію, в чому проблема? – сусідка з усіх сил старалася переконати Катерину не робити помилки

– Але ж і вперта ти, Катерино. Мирослав тобі зрадив, а донька тут до чого? Не добре ти робиш, коли…

user2

Ти напевно не зрозуміла, мамо. Ми квартиру уже продали, нам нема де жити. Ми що, даремно через дві області до тебе їхали? Нам нема де жити, – каже мені моя донька Маргарита. – Рито, а чого ж ти не порадилася зі мною? Ну як можна було квартиру продати? – питаю і не розумію, що маю тепер робити. Ситуація вийшла не з найкращих. Моя дочка продала квартиру, бо знайшлися покупці, які готові були нормально за неї заплатити, і сподівалася, що я приїду додому з грошима, додам їй необхідну суму, і вона швиденько купить собі нове більше житло

– Ти напевно не зрозуміла, мамо. Ми квартиру уже продали, нам нема де жити. Ми що, даремно через дві області…

user2

В Італію Ірина повернулася дуже засмученою. Отримала чергову зарплату, як завжди, 50 євро відклала для себе, а решту мала передати через водія буса синам. Але ще пішла в магазин, щоб купити продуктів. Вона завжди купувала так, щоб було однаково у двох сумках. Але в останню мить вона передумала. “Не буду я нічого їм купувати і передавати. Нехай живуть як знають, дорослі уже” – подумала жінка і вийшла з магазину. “У тебе щось трапилося, мамо? Чому ти не передала в цьому місяці гроші?” – не забарився з дзвінком старший син. “Мамо, де гроші? У тебе все добре?” – наступним був дзвінок і від молодшого сина

Двох своїх синів Ірина любила однаково, і завжди вважала, що дітям треба давати все порівну, та намагалася дотримуватися цього принципу.…

user2

Коли я їхала в Італію, то мала багато мрій, думала, що грошей зароблю, приїду і буду життям насолоджуватися, а то виявилося, що воно все якось не так. Та ми колись на свята сходилися родинами, колядували так, що все село чуло, а зараз всі зачиняються в своїх величезних будинках і навіть дітей-колядників не всі до себе пускають. Що з людьми відбувається? Колись ми мали набагато менше, але почувалися значно щасливішими. Одним словом, я захотіла назад в Італію. Там я працюю, рухаюся, чекаю на неділю, щоб з дівчатами в парку зустрітися, на море ми часто влітку їздимо в неділю у свій вихідний

Одному Богу відомо, як я вже хотіла додому, адже останніх три роки я не приїжджала навіть на свята. Тому цього…

user2