– А я своїй невістці подарунків вже давно не дарую зовсім ніяких! Ніколи! Більше, я на них жодної копійки своєї не витрачу. Їй все одно не догодиш ніколи! Я спочатку, коли вони лише одружилися, намагалася дарувати подарунки, звичайно. А у відповідь – тільки образи якісь незрозумілі для мене замість щирої вдячності. Жодного разу вона мені не подякувала. То не того кольору, то не того розміру, то не тієї фірми. Коли моєму онукові виповнився річок, я купила гарненький яскравий комбінезон – хороший, дорогий, тепленький, так довго його вибирала, придбала найкращий! Так вона мало справжній скандал не затіяла. Її величність, бачте, в інтернеті інший комбінезончик пригледіли, і хотіли саме його, а я тут носа встромила у її плани. І син мій на сторону своєї дружини дуже швидко встав – навіщо, мовляв, купуєш, ми самі хотіли йому комбінезон на зиму купити, ти все одно не знаєш, що Оленці потрібно. А потім невістка мені заявила – знаєте, мовляв, Оксано Михайлівно, я вас дуже прошу, не витрачайте гроші, не купуйте нам нічого! Смаку у вас немає, розуму теж, вибрати нічого хорошого не можете!
Оксана Михайлівна має сина, який пару років тому одружився і подарував своїй мамі маленького онука. А ще у неї є доросла донька.
– Невже так і сказала? Про те, що розуму немає у тебе, ти ж доросла поважного віку людина? – перепитує сусідка Оксану Михайлівну.
– Ні, ну я, звичайно, трохи перебільшую, про розум вона нічого не сказала, але за змістом все звучало саме так. Загалом, сказала мені дружина мого сина, що не потрібні їм від мене подарунки зовсім ніякі. Раз не треба, то так тому і бути. Ми їм нічого не даруємо, років п’ять уже. Хіба що онукові шоколадку або печиво якесь принесу, бо коли прийду то дитятко в руки мені заглядає, щось смачненьке шукає, і все.
– Ну і добре, що домовилися! Ви не витрачаєте гроші, вона не нервує, ніхто не ображається. Всім простіше.
– Так, але в цьому році у моя рідна донечка народила внучку! І доньці я, звичайно, купую багато чого. Все для внучки купую, одяг і іграшки! Дочка всім задоволена, за все дякує, не говорить, що я дурниці купила і смаку у мене немає. В день виписки, коли донька подарувала мені онучку, я подарувала малятку золоті сережки з діамантами – на майбутнє. Ну і невістка бачила це. І прямо в обличчі змінилася за хвилину.
– Їй напевно було образливо дуже?
– Ага! Чоловікові моєму потім говорила – мовляв, нашому Миколці шоколадка, а внучці від своєї доньки– золото-діаманти. І син до мене з серйозними такими претензіями звертався. Загалом, пересварилися всі в черговий раз. І я тепер думаю – що, я знову не права, так? Що тепер виходить, що я не маю права і онучці вже подарунки купувати? Або дарувати так, щоб невістка не бачила? Або що?
Тепер невістка навіть розмовляти зі свекрухою відмовляється. І незрозуміло, хто в цій ситуації більше винен. Свекруха винна, бо все-таки сама затіяла конфлікт в своїй родині таким демонстративним подарунком?
Вона ж доросла людина, і має розуміти, що так не робиться: даруєш щось одному, даруй і іншому. Тим більше, коли мова йде про онуків. Чи можливо невістка занадто вередлива і отримала по заслугах? Не треба було свого часу відмовлятися від бабусиних подарунків, зараз би і її дитині дарували щось рівноцінне? І як тепер правильно вчинити, щоб усі образи пройшли? Оксана Михайлівна навіть не знає, як їй бути, адже онучат своїх любить і ніколи й подумати не могла, що в їх родині будуть такі суперечки.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – kp40.
