Лілія та Андрій Ільницькі цими днями почуваються найщасливішими людьми на світі. Ще б пак, у них народилися одразу три донечки! Але це їхнє щастя — особливе.
Єдиний син, Дмитро
Чорний день для Ільницьких настав 29 листопада 2014 року. 29 листопада — день народження їхнього єдиного сина Дмитра. І — день його смертельного поранення. Лейтенант Дмитро Ільницький був поранений у Пісках у день свого народження. І помер за добу, не приходячи до тями. Йому було лише 24 роки, пише газета Експрес.
“Дмитро завжди хотів бути військовим, — розповідає мама воїна, Лілія Ільницька. — Хоча він мав проблеми зі здоров’ям — хворе серце. Але коли вступав в Житомирський агроекологічний університет, був дуже радий, що там є військова кафедра. І так став офіцером”.
Діставши після закінчення навчання звання лейтенанта, Дмитро вже за кілька місяців добровольцем рушив на Донбас. Став командиром взводу у легендарній 95-й бригаді. 20 листопада 2014 року взвод передислокували в Донецький аеропорт. Саме там, під кулями, Дмитро Ільницький відзначив своє 24-річчя. І в день народження дістав смертельне поранення…
“Того страшного дня я лягла вдень поспати, аж раптом — дзвінок у двері, — згадує пані Лілія. — На порозі — посильний із військкомату. Перша думка, яка промайнула в голові: а чому він до нас прийшов? Ще зранку я вітала Дмитрика з днем народження. Тож спершу не повірила страшній звістці…”
Єдиний син у родині… Отак в одну мить Андрій Олегович та Лілія Василівна залишилися самі. Не встигли погуляти на весіллі в сина, не встигли поняньчити онуків. Про той перший і найважчий час після трагедії вони й досі не хочуть згадувати. “Їм тоді було незвичайно важко, — зізнається Олена Гончаренко, родичка Ільницьких. — Ми всіляко підтримували їх. Попри горе, Андрій та Ліля знайшли в собі сили жити далі, ще й допомагати іншим. Андрій їздив на Донбас разом з волонтерами –- возив солдатам зібрані з Лілею потрібні речі. У цьому вони бачили свій батьківський обв’язок перед пам’яттю про Дмитрика”.
Маша, Даша і Саша
Місяці спливали, життя тривало далі. Ільницькі допомагали нашим військовим — і берегли пам’ять про сина. Президент нагородив Дмитра Ільницького орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). На будівлі школи, де вчився воїн, у травні 2015 року було відкрито меморіальну таблицю. Така шана і пам’ять не могли не тішити батьків. Але серце все одно краяла самотність. “Нам дуже важко було. Як одним залишатися, як без дітей жити? — каже Андрій Олегович. — Тому ми і зважилися на відповідальний і важливий крок”. Під серцем Лілії Василівни знову зародилося нове життя. І не одне, а одразу три!
“У результаті штучного запліднення 48-річна жінка змогла завагітніти, — розповідає Людмила Асташкіна, заступник головного лікаря обласного пренатального центру. — Ми наглядали за нею — враховуючи вік та багатоплідну вагітність. На 35-му тижні провели операцію кесаревого розтину — і на світ з’явилися трійко діточок. Вага їх при народженні була відповідно 1630, 1850 та 1890 грамів. Дівчатка здатні самостійно дихати — це найважливіше. Якийсь час вони ще побудуть у нас — доведемо їх до потрібної ваги й тоді зможемо виписати додому”.
Щасливі батьки трійнят зізнаються, що попервах гадали — буде хлопчик. І навіть купили наперед пелюшки та інший одяг блакитного кольору. Але появу на світ трьох донечок сприйняли також як добрий знак. Адже якщо дівчата народжуються, то це до мирного життя! Лілія Василівна та Андрій Олегович уже й імена донечкам обрали. “Одну дівчинку нарекли Марією — як мою маму, — пояснює Лілія Василівна. — Другу назвав мій чоловік – йому подобається ім’я Дарина. А третє ім’я обрали співзвучне з двома першими. Тож вийшло — Маша, Даша і Саша!”
Нині всім потрібним немовлят забезпечують лікарі. Але після виписки з лікарні їм знадобиться чимала допомога. “Ліля та Андрій — люди горді, самі нікого не проситимуть, — каже родичка Олена Гончаренко. — Враховуючи їхній матеріальний стан, зовсім не зайвою буде допомога — памперси, дитячий одяг та інші конче потрібні речі”.
Міська влада натомість вже пообіцяла купити трикімнатну квартиру для Ільницьких, адже мешкають вони в однокімнатній.
“На цій війні багато матерів втратили своїх синів — як ми, — каже Лілія Ільницька. — Звісно, у кожного своє горе. Але я пораджу всім наш досвід — народжуйте нових дітей! Не бійтеся! Тоді ви мовби продовжите у новонароджених малятах життя своїх полеглих синів”.
Батьки кажуть, що виховають своїх трьох донечок справжніми людьми та патріотами України — такими, яким був їхній 24-річний старший брат…
Читайте також: З ЯКОЇ ОБЛАСТІ ЗАБЕРУТЬ НАЙБІЛЬШЕ УКРАЇНЦІВ ДО АРМІЇ: ДЕТАЛІ ПРИЗОВУ-2017
