Економіка власна справа
Власна справа: мотиви та бар’єри

Україні потрібна інфраструктура для надання послуг підприємцям на початковому етапі їхньої діяльності .

Малих і середніх підприємців у розвинених країнах вже давно сприймають як джерело потужного внутрішнього інвестиційного ресурсу. Не применшують їхнього значення й у питанні зайнятості населення. До послуг такого бізнесу і проста реєстрація, і звільнення на певний період від податків. До слова, нарешті й в Україні спростили процес реєстрації до кількох годин. А ще кожен новий проект регуляторного документа тепер містить цифрове обрахування його впливу на такий бізнес, аби запропоновані норми не нашкодили підприємцям. Та чи це нині мотивує українців займатися власною справою?

Про ставлення громадян до підприємництва у світі та Україні свідчать дані глобального дослідження, участь у якому взяли майже 50 тисяч людей із 44 країн, зокрема й тисяча українців. Згідно з опитуванням, показник позитивного ставлення до підприємництва в нашій державі — 34%, у світі — 51%.

Різні п’єдестали

За словами Томаша Мураса, гендиректора компанії «Емвей Україна», показник розраховували сукупно за трьома параметрами: бажаність (наскільки респонденти хочуть відкрити свою справу), здійсненність (наскільки готові до початку підприємницької діяльності) і стійкість до соціального оточення, яке намагається відрадити від бізнесу. Стійкість в Україні та світі відповідно 43% і 49%, бажаність — 42% й 55%, а ось здійсненність, на жаль, різниться більше — 28% та 47% відповідно.

Останнє красномовно свідчить про рівень сприятливого бізнес-клімату. Крім того, на думку директора департаменту розвитку підприємництва та регуляторної політики Мінекономрозвитку Володимира Семеніхіна, на параметр «здійсненність» впливає й те, що на Заході до підприємництва привчають у школі, тому бізнесу там не бояться. Україна мала б робити так само.

Згідно з дослідженням, п’єдестал мотивів для початку власної справи в українців та іноземців різний. Для нас це насамперед можливість додаткового доходу, тоді як у світі — можливість самому керувати (див. інфо графіку). А ще у світі підприємцям притаманне бажання вивчати нове. Натомість для українців, на жаль, це не суттєво. Щодо незалежності від роботодавця, то цей показник у світі зріс із 46% (у 2014-му) до 48% (у 2015 році), а в Україні впав із 22% до 13% — майже такий самий, як в Японії: 15% (японці надають перевагу роботі у великих корпораціях, вони командні гравці, панічно бояться почати власну справу і збанкрутувати). З погляду гендерності в Україні жінки в сенсі підприємництва відважніші. Якщо з 2013 року до 2015-го страх невдачі серед чоловіків зменшився із 74 до 70%, то у жінок — із 80 до 68%.

Дорогу змінам   

«Мало спростити реєстрацію та не допускати ухвалення документів, які шкодять бізнесу. На жаль, доступ більшості підприємців до фінансового ресурсу залишається обмеженим. Щороку в парламенті виникають ідеї скасувати спрощенку. І хоча підприємці не дадуть цього зробити, атмосфера невизначеності лякає тих, хто хотів би спробувати свої сили в бізнесі», — переконана голова Державної регуляторної служби України Ксенія Ляпіна.

А Володимир Семеніхін киває на проблеми з перевірками бізнесу. «Вони мають бути комплексними. Витратити на всіх контролерів десяток днів  чи потім на кожного по стільки само — різниця велика в сенсі планування діяльності підприємця. Навести лад у нагляді та контролі здатен проект законодавчого акта про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який подано у Верховну Раду. Документ пропонує європейські підходи до перевірок — оприлюднювати, що саме і коли перевірятимуть. Цей законопроект вартий того, щоб за нього виходити під стіни парламенту».

А ще нині обговорюють стратегію розвитку підприємництва, тож представник Мінекономрозвитку закликає бізнесменів активніше долучатися до процесу, адже їм за цим документом жити. «Серед пріоритетів стратегії — створення правильних умов ведення підприємницької діяльності, інституцій розвитку та підтримки підприємництва. Нині Україна не готова до такої підтримки. Добре, що є бізнес-омбудсмен — голос підприємців, який на основі їхніх скарг готує відповідні рекомендації уряду», — зазначає Володимир Семеніхін.

Читайте також: Карта поляка: повний перелік змін 2016

За словами Ксенії Ляпіної, нині в Україні 3 мільйони суб’єктів малого підприємництва. «За кількістю ми досягли майже стелі. Цей показник якщо й збільшиться, то лише відсотків на 20. Але люди, маючи ідеї, не знають, куди йти, яку систему оподаткування обрати. Тобто інфраструктури для надання послуг на початковому етапі немає. Зокрема центри зайнятості можуть стати однією з таких початкових інституцій», — вважає вона.

Водночас, за даними Володимира Семеніхіна, реально ведуть підприємницьку діяльність 1,3 мільйона суб’єктів: «Решта застрягли в процедурах банкрутства. Чимало з тих, хто працює, використовує в схемах оптимізацію сплати податків. І з цим теж треба наводити лад».

Справді, в Україні великі компанії вміло використовують те, що придумали під мікробізнес. Тому через це, а також проблеми з адмініструванням податків (фіскали не поспішають ставати приязними консультантами бізнесу) інші реформи, на жаль, не дуже спрацьовують. Попри те що у фіскальній службі звітують про ефективність діяльності підрозділів внутрішньої безпеки, які викривають корупціонерів та хабарників, притягують до адміністративної відповідальності, а то й звільняють, підприємці й досі скаржаться в службу на дії податківців. Шукають вони захисту і в різних об’єднаннях підприємців, які на всіх зустрічах і платформах констатують: ставлення фіскалів до підприємців на краще не змінюється.

Джерело.

Related Post