Отець Ростислав Пендюк, голова Патріаршої Комісії у справах молоді УГКЦ, вже три роки платить за музику й радить людям, які звикли до нелегальної музики у Вконтакті, робити так само.
Думаю, що рішення закрити доступ до російських сервісів — правильне. Ментальне перебування в західному світі — один із чинників того, що країни Центральної та Східної Європи швидко досягнули західних стандартів. Вони використовували західні програми, дивились західні фільми і загалом дивились у напрямку Заходу.
Ми ж в Україні, з одного боку, хочемо досягнути стандартів, які є на Заході, а з іншого — ментально все ще перебуваємо в Росії. Користуємось російськими соціальними мережами, слухаємо російську музику, читаємо російські книжки. Поки ми ментально живемо на схід від нашого кордону, не варто й мріяти про те, щоб досягнути стандартів західного світу.
Одна зі складових західного способу життя — повага до закону. Зокрема й до авторських прав.
Я вже три роки плачу за музику. Передплачую сервіс Google Play Music, який за п’ятдесят дев’ять гривень на місяць пропонує легальний доступ до мільйонів музичних композицій.
Цей сервіс якісний, ним легко навчитись користуватись: він побудований інтуїтивно й дає змогу мати під рукою свою улюблену музику будь‑де і за будь-яких обставин.
Усім нам подобається якісна музика. Й ми хотіли б мати свою, українську якісну музику. Але якщо виконавці, які її творять, не отримують грошей за свою творчість, вони не матимуть чим заплатити за інструменти, студію та інші речі, необхідні для запису високого рівня якості.
Коли я слухаю українських виконавців, я знаю, що їм надходять кошти. Тож, сплачуючи за використання цього сервісу, я розумію, що тим самим плачу за майбутню якісну українську музику.
Більшість українців готові заплатити за каву двадцять гривень. Альбом «Океану Ельзи» на Google Play Music коштує стільки ж. Думаю, якби багато українців платили за нашу українську музику, музиканти мала б більше стимулів для розвитку.
Люди звикли користуватися сервісами з неліцензійною музикою. Але слід розуміти, що жоден сервіс не працює безкоштовно. Є ті, де можна заплатити гроші й спокійно користуватись, а є ті, що не беруть із користувача грошей, натомість безкінечно закидають рекламою.
Я розумію, що російські ресурси, до яких закрили доступ в Україні, забезпечували багатьом людям їхній звичний ритм життя: спілкування, бухгалтерські програми та різні сервіси, наприклад, для пошуку чи навігації. Люди звикли до цього й тепер реагують емоційно. Проте за кілька місяців вони знайдуть інші корисні сервіси й призвичаяться до них.
Читайте також: У МЕРЕЖІ ЗЯВИЛОСЯ ВІДЕО, ДЕ КАТЕРИНА ОСАДЧА ГОДУЄ ГРУДЬМИ КРИХІТНОГО СИНА
Джерело: CREDO
