Анна Мегас, студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка, поділилась у своєму блозі на kredens.lviv.ua досвідом бюджетної подорожі з України до Норвегії.
Далі від першої особи.
Переглядаючи прогноз погоди в Скандинавії, я зрозуміла, що поняття не маю, який одяг брати в мандрівку. Ретельно нічого не продумувала, взявши як літні, так і трохи тепліші речі. Скажу наперед, що мене врятував спальний мішок, розрахований на низькі температури, і гарна погода, бо в іншому випадку я б геть замерзла. Та коли вибір одягу є індивідуальним процесом, то деякі інші речі є просто необхідними.
Смартфон і портативний зарядний пристрій. Сучасні телефони значно полегшують життя мандрівникам. Як же без нових фото в Instagram? 😉 Якщо серйозно, то смартфон знадобиться, перш за все, для пошуку хостів і спілкування з ними на «Couchsurfing». Тому логічним буде завантажити додаток з такою ж назвою і який-небудь месенджер (раджу «WhatsApp» – його використовує більшість європейців). І, найголовніше, карти.
«Maps.me». Я вважаю, що це найзручніші офлайн-карти. Просто прокладіть маршут, і додаток сам запропонує завантажити саме те, що вам потрібно. З ними ви не будете настільки залежними від доступу до Інтернету, адже якщо вам знадобиться знайти, наприклад, питну воду, просто введіть це у пошуку.
Сонцезахисний крем, дощовик і змінне взуття. Це три речі, якими не можна нехтувати. Навіть якщо ви їдете в Скандинавію, де, згідно з прогнозом, мають бути проливні дощі, це не означає, що немає ймовірності повернутися з опіком (після Осло наші носи були яскраво-червоними). З дощовиком і змінним взуттям те саме – нехай вони завжди будуть під рукою, адже застуда в мандрівці нікому не потрібна.
Їжа. Оскільки у нас, фактично, не було бюджету, придбати їжу в Україні видавалося вкрай важливим. Ми обрали один із найдешевших супермаркетів і накупили всякого добра на 300 гривень. Що варто обирати перш за все? Калорійні продукти з великою кількістю вуглеводів: козинаки, халва, мюслі, згущене молоко, макарони, тунець тощо.
Для своєї першої довгої мандрівки я вирішила придбати туристичний рюкзак. Оскільки в мене не було багато часу, то встигла лише порівняти ціни в кількох львівських крамницях. В одній із них я придбала наплічник українського виробника місткістю 55 літрів. Мені пощастило, адже в дорозі він виявився практичним і зручним. Проте якщо ви теж обиратимете наплічник, то уважно роздивіться кожен варіант, порівняйте і аж тоді зробіть остаточний вибір. Окрім рюкзака, мені знадобилися спальний мішок і гумовий килимок (карімат). Звісно, кожен обирає для себе оптимальну кількість речей під свій тип подорожі. Для того, щоб застрахуватися, багато мандрівників беруть з собою намет, газовий пальник та інше приладдя для приготування їжі. В наших наплічниках знайшлося місце лише для кількох одиниць одягу та взуття, спальників, намету та їжі. Проте я дотримуюся думки, що можна мандрувати з маленьким міським наплічником і, незважаючи на це, почуватися комфортно.
Ще одним важливим приготуванням перед подорожжю стане знайомство з сайтом Hitchwiki.org. Там мандрівники позначають місця для автостопу і розповідають, в якому напрямку їде більшість машин, наскільки довго вони там стояли, чи є можливість для водіїв зупинитися тощо.
Перше місце для стопу знаходиться поблизу с. Рясне-Руське. Адже звідси пряма дорога до пункту прикордонного пропуску Краковець, а це, своєю чергою, – напрямок на Краків. Цього разу ми з Володею вирішили їхати не на піший кордон, адже тиснява в натовпі протягом кількох годин не видавалось привабливою перспективою. Дісталися до Краковця трьома автомобілями, проте на останньому не перетинали кордон, а просилися в машини, які були першими в черзі. Скажу одразу, що автостоп біля кордону – це не завжди приємний процес. Чому? По-перше, більшість людей звикли заробляти на перевезеннях. По-друге, водії побоюються, що ви можете провозити щось заборонене. Проте ми не засмучуємося, коли чуємо відмови – це просто «не наші» водії, а попереду точно чекатимуть веселіші й цікавіші. Отже, четверта машина – і привіт, Польще! Дивно, але те, що я відкривала візу, а не робила новий паспорт, зовсім не полегшило процес перетину кордону. Вже вдруге мене прискіпливо розпитували про мету і тривалість поїздки, страховий поліс і готівку. Тому поставтеся відповідально до того, що будете говорити на кордоні, щоб не зруйнувати заплановану мандрівку.
Для себе я умовно розрізняю три різновиди автостопу. Можна стояти на дорозі, просто піднявши великий палець угору. Другий спосіб відрізняється лише тим, що мандрівники додатково використовують табличку з кінцевим (або найближчим) пунктом призначення. Третій я називаю напрошуванням, адже він полягає в тому, щоб питати водіїв безпосередньо на паркінгах і заправках. Нам обом найбільше подобається перший спосіб, адже він, хоч і трохи повільніший за інші, означає, що мандрівник шукає компанію, тому, скоріше за все, зупиниться водій, який прагне того ж. Проте часом виникають ситуації, коли його використовувати неможливо. Наприклад, є такі місця, де ніхто не розумітиме, в який бік вам потрібно, тому єдиний вихід – намалювати табличку. На автобанах стопити взагалі категорично заборонено, а на заправці чи паркінгу не завжди багато автомобілів, тож стояти на виїзді буде марною тратою часу. Саме тому в Польщі і в Німеччині ми переважно використовували третій спосіб.
Ще один лайфхак – стояти на виїздах на автобан перед знаком, який його позначає (в жодному випадку не після!). Тому, якщо водій пропонує залишити вас на виїзді з великого міста, то це має сенс, адже закон ви не порушуєте, а трафік і швидкість руху, найімовірніше, дозволять досить легко застопити наступну машину. Та не забудьте перевірити це місце на карті: можливо, водій не зовсім розуміє, чи годиться воно для автостопу.
Мабуть, найважливіше, що потрібно зробити перед приїздом в будь-яку країну, це ознайомитись з її законами. Наприклад, в Європі досить суворі правила щодо розкладання наметів і розпалювання вогню, але в кожній державі свої нюанси. Допомогти розібратися допоможуть блоги мандрівників, які вже відвідували дану країну, а також місцеві, в яких можна спитати все, що цікавить. Взагалі, автостоп і каучсерфінг є саме тими інструментом для мандрів, які передбачають якнайбільше контакту з місцевими, а це, своєю чергою, допоможе вам гарно пізнати місто чи країну.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЩЕ ОДНА З ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН СТАЛА ВИГІДНОЮ ДЛЯ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ
