fbpx

“Третину заробітку забирають податки”, – українка про життя в Італії

Уродженка Сум Світлана Павленко більше 20 років живе в Італії і про європейські реалії знає не з чуток.

Вона погодилася поговорити із sumypost про те, що залишила тут і з чим зіткнулася за кордоном, пише svitua.

Світлана поїхала з України не від хорошого життя. Як і багато співвітчизниці, шукала заробіток. Після розлучення з чоловіком довелося одній виховувати двох дітей. Знайомі допомогли оформити шенгенську візу, позичили грошей на дорогу. Так вона опинилася в Італії.

Працювала прибиральницею, доглядальницею, продавцем в піцерії, майже всі зароблені гроші висилала рідним. Потім доля звела її з підприємцем Антоніо, за якого вона незабаром і вийшла заміж. Зараз живе в Торіно, отримала італійське громадянство. Чоловік старший за неї на 15 років, але вони люблять один одного і щасливі.

– Якими були ваші перші враження від Італії?

– Ой, це було так давно! Пам’ятаю, приємно здивувало ставлення на митниці. Якщо українські митники тебе обстежать, вибачте, мало не до нижньої білизни, та ще й половину поклажі відберуть просто тому, що сподобалася, то європейські навіть посоромляться заглянути в твою валізу. Завжди привітно посміхнуться, звернення ввічливе, доброзичливе. Якщо ти нічого не порушуєш, що не перевозиш нічого забороненого, ніхто не посміє тебе і зайву хвилину затримати.

Взагалі за кордоном у всьому відчувається порядок. Там люди живуть за законом, і все перед ним рівні. На вулицях чисто, прибрано, ви не побачите бруду, що валяються порожніх пляшок, папірців. Ніхто не посміє кинути на землю навіть недопалок, тому що відразу оштрафують як мінімум на 200 євро.

В Італії дуже мальовнича природа: і гори, і зелені рівнини, і океан. Але клімат досить вологий, до нього важко звикнути. Та й родючої землі майже немає – багато каменів.

– А як виглядають самі італійці?

– Невисокі, щуплі, смагляві. Там рідко зустрінеш красенів, багато місцевих жінки за українськими мірками просто страшненькі. Так вони і не дуже стежать за собою. Одягаються як попало, косметикою практично не користуються. Пам’ятаю, якось я опинилася на місцевій весіллі і була просто шокована, коли і гості, і навіть молодята з’явилися на торжество практично в тому, в чому ходять вдома! Але зате вони добродушні, темпераментні і дуже життєрадісні, особливо жителі півдня.

Ті, що живуть на півночі Італії, більш стримані, замкнуті і, потрібно сказати, скупуваті. У них не попросиш грошей у борг. До речі, в Італії взагалі не прийнято позичати гроші, це вважається майже протизаконним!

Чи не ходять італійці і один до одного в гості, як у нас. Навіть якщо людина прийшла у справі, в будинок його не запросять. Спілкуватися будуть за порогом або призначать зустріч у кафе, офісі.

– А яка у італійців кухня? Чи справедливо їх називають макаронниками?

– Так, вони дуже люблять спагетті.. В Італії їх десятки, якщо не сотні видів: і з овочами, і з зеленню, і з морепродуктами … Найрізноманітніших розмірів і форм!

А ще італійці в захваті від сири, особливо пармезан, моцарелу, їдять рибу. На Апеннінах є така рослина – седана, дуже корисне, його додають майже в усі страви. Прекрасний національний напій тізани, свого роду трав’яний чай, він дарує другу молодість стариганам.

– Як вони проводять дозвілля?

– По неділях ходять до церкви, хоча це, скоріше, традиції, ніж справжня віра. Ті, хто живе біля моря, відвідують пляжі. Решта – дискотеки. Італійці обожнюють співати і танцювати. У нічних клубах зустрінеш не тільки молодь, а й пенсіонерів! Вік за 80 в Італії називають третьою молодістю. Мій сусід по вулиці, Корадо, одружився в 90 років! І таких випадків багато.

– Це високоінтелектуальна нація? Адже як ніяк – одна з першихцивілізацій зародилася саме на Апеннінському півострові.

– Не думаю, що середньостатистичний українець сильно поступається середньостатистичному італійцеві в інтелекті, скоріше, навпаки. Багато італійців, на мій погляд, навіть кілька тупуваті. Вони і в побуті досить невибагливі. У будинках у них дуже проста обстановка. Ніяких надмірностей, тільки найнеобхідніше: стіл, телевізор, ліжко … Правда, у заможних людей можна зустріти антикваріат – в Італії це цінується. У кімнатах вони майже не прибирають, їжу собі не готують, вважаючи за краще харчуватися в ресторанах або кафе.

– Звідки ж при такій неохайності чистота на вулицях?

– Це заслуга комунальних служб. На їх утримання держава виділяє дуже великі кошти за рахунок податків. При середній зарплаті в 800 євро на податки у італійця йде близько третини. Ще половина йде на оплату комунальних послуг. Так що на життя залишається не так вже й багато.

– Як же тоді вони зводять кінці з кінцями?

– Шукають підробітку. Або, крім основної роботи, займаються якимось бізнесом. На одну зарплату в Італії важко прожити, особливо тепер, після навали мігрантів з Сирії і Африки. Щоб менше платити за комуналку, люди об’єднуються, селяться разом. Один мешканець в квартирі – для Італії велика рідкість. Важливо відзначити: оподаткування там диференційоване: чим більше заробіток, тим більше податок. У багатіїв держава відбирає левову частку доходів.

– Але розрив між бідними і багатими все одно є?

– Звичайно, є, як і всюди в світі. Однак характер багатства в Європі інший, ніж в Україні. Там стан, як правило, наживається наполегливою працею, причому не одним поколінням, і передається у спадок. Тут же нуворишами стають за рахунок дерибану, корупції і грабежу.

– Цікаво, а в Італії корупція існує? Там беруть хабарі?

– Хабарі? Жартуєте? Якщо в Італії ви комусь запропонуєте хабар, вас відразу запроторять до буцегарні! Там ніхто нічого нікому не дає. Таких понять, як «вирішити питання», «підмазати», просто не існує. Якщо тобі належить щось по закону, ти це отримаєш в будь-якому випадку і в установлений строк. А якщо ні, то ніякі гроші не допоможуть. За двадцять років, що там живу, я ні разу не робила підношень ні чиновникам, ні поліцейським, ні лікарям.

– Ви давно вже не були в Сумах. Які зміни вам кинулися в очі?

– Чесно? Зневіра і злидні. В очах людей з’явилася якась озлобленість і разом з тим приреченість. На вулицях запросто можна зустріти п’яних, обкурених і просто неадекватних особистостей. В Італії такого немає. А скільки сміття навколо! Я недавно пройшлася по березі Псла – всюди кинуті пляшки, пакети, пробки і ці жахливі чорні плями недавніх вогнищ! Не знаю, може, таке було і раніше, але зараз це для мене дико! Як можна настільки не любити своє місто, щоб так його спотворювати ?! У Європі тих, хто витворяє подібне, давно б знайшли і посадили за ґрати!

Читайте також: “ЗМОРШКИ І БЕЗПЛІДДЯ ЛІКУЮТЬ ГОЛКОВКОЛЮВАННЯМ” – УКРАЇНКА ПРО ЯПОНСЬКУ МЕДИЦИНУ

You cannot copy content of this page