Щастя бродило по світу і всім, хто йому зустрічався на шляху, щастя виконувало бажання.
Одного разу Щастя по необережності провалилося в яму і не змогло вибратися. До ямі підходили люди і загадували бажання, а Щастя, природно, виконувало їх. І люди йшли, залишивши Щастя сидіти в ямі далі.
Одного разу до ями підійшов молодий хлопець. Він подивився на Щастя, але не став нічого вимагати, а запитав:
– Тобі-то, Щастя, чого хочеться?
– Вибратися звідси, – відповіло Щастя.
Хлопець допоміг йому вибратися і пішов своєю дорогою.
А Щастя … побігло за ним…
Про щастя ще змалку ми мрії плекали,
А що таке щастя – насправді не знали.
Є щастям – вернутись до рідної хати,
Побачити маму, побачити тата.
Та ми в цей час іншого щастя бажали,
Коли все це мали. Коли все це мали…
Це щастя – коханого бачити очі,
Та ті що чекають щодня і щоночі.
І щастя, як діти вигукують “мамо”,
Можливо щохвилі, можливо ночами.
Хіба ми це щастям так часто вважаєм,
Коли все це маєм? Коли все це маєм…
Це щастя – побачити, як сонце сходить,
Як вишня розквітне, як яблуня вродить,
Веселки барвистої дивну красу,
Відчути ногами холодну росу.
Чи часто за щастя це дякуєм Богу?
За цю неповторну життєву дорогу?
Для мене є щастям, як діти здорові,
Є хліб на столі і є злагода в домі.
Це радість на серці, це спокій в душі,
Це, просто, можливість писати вірші…
Читайте також: “ЗАНАДТО ПІЗНО”: БАТЬКИ ВИРІШИЛИ ПРИСПАТИ ХВОPОГО МАЛЮКА, ЯКОМУ ВІДМОВИЛИ В ЛІКУВАННІ
