Світ
“Проїхатися у вагоні третього класу…” – найбільша «атракція» для європейського туриста в Індії

В Індії живе понад 1,2 мільярда людей! Але якщо ви європеєць, у натовпі не загубитесь. “Не має значення, якої ви статі, вписуєтесь у рамки поняття західної краси чи ні. Іноземець, особливо у віддалених, не туристичних містах, — це завжди подія для індійців. З вами будуть знайомитись, фотографуватися, наче із кінозіркою, та запитувати про вашу країну”, — розповідає киянка, засновниця бренду жіночого вбрання ODA Ольга Каретникова-Котягіна, яка відвідала цю країну двічі, пише ВЗ.

Перший раз подорожувала Індією… на самоті. Досі дивується, як їй вдалося уникнути неприємностей.

“Через моє східне коріння та смаглявість, у контрасті з європейським одягом, індійці перші хвилини розмірковували – місцева я чи ні. І не наважувались підійти”

«Якщо вірити статистиці, Індія займає перші сходинки у світі за кількістю насилля, злочинів і крадіжок. Але я не мала жодного негативного досвіду, окрім намагання видурити гроші за певні туристичні послуги. Проте раджу бути обережними у темну пору доби. Молоді жінки можуть стати жертвою “фізичного” домагання, тому одягатись краще не надто розкуто. Гроші, коштовності, паспорт необхідно тримати при собі. Жінкам раджу подорожувати у компанії друзів або з коханим», — каже Ольга. Вдруге відвідала Індію з чоловіком. “Індійці з вищого соціального класу — доволі прогресивні, сучасні, обізнані та поводяться, як ми з вами. Але справу найчастіше доведеться мати з представниками нижчих прошарків суспільства”, — застерігає Ольга.

У вагоні — тісно, брудно і багато кишенькових злодіїв

Індійський поїзд — чи не єдиний транспорт, який ходить часто і яким можна швидко добратися до пункту призначення. Можете обрати спокійну поїздку комфортабельним поїздом з кондиціонером у першому класі, або одним зі спеціальних поїздів типу «палац на колесах», де за вами доглядатимуть, як за махараджею. Якщо економите – можете вибрати вагон другого класу, менш зручний та не такий чистий. І нарешті третій клас – для любителів пригод.

“Мені довелось поїздити всіма типами вагонів. У третьому класі, щоправда, лише раз. Тісно, брудно, багато кишенькових злодіїв. Однак нічого, що могло б здивувати людину, яка пам’ятає або ще й досі подорожує старими радянськими поїздами”, — запевняє моя співрозмовниця.

Каже, індійський поїзд — хороше місце для нових знайомств та спілкування з місцевим населенням. Чим нижчий клас вагона, тим більше отримаєте шансів вступити у культурний обмін. “З плюсів першого класу відзначила б лише зручні крісла та їжу, яку майже щогодини приносять місцеві провідники. Все входить у вартість квитка, — розповідає. — Щоправда, подорожуючи класом, який переважно обирають іноземці, ніколи б не дізналася про існування професії “тримача місця” – хлопця, який чергує на станції і за незначну плату у годину пік першим прорветься у вагон та займе вам краще місце. “Тримача” можуть побити або намагатися випхати, але він дочекається вас, вчепившись за сидіння. Подорожуючи третім класом, дізналася про послугу «залізного ланцюга», яким можна прив’язати ваш крам до сидіння, аби його не вкрали. Тільки у третьому класі, де немає дверей, можна вчепитися за поручні посеред виходу та їхати, визираючи на вулицю”.

Здивували українку і добре розвинуті авіалінії країни. Завчасно заброньований квиток дозволить подолати величезні відстані всього за годину-дві.

А от автобуси – найбільш видовищне шоу Індії. Комфортабельних та зручних не знайдете. На сусідньому сидінні обов’язково примоститься безхатько або торговець з мішком, набитим куріпками. Довгі подорожі виснажують. Якщо їдете вночі, можете купити квиток на так званий автобус-сліпер, де замість крісел — ряд полиць для сну.

Смітять всі і всюди

“Запитання, на яке так і не знайшла відповіді в Індії: чому ця країна продовжує потопати у смітті? Тут скрізь валяються рештки їжі, гнилі продукти, упаковки товарів, людські відходи. Смітять усі — від малого до великого. Кинути порожню пляшку з вікна машини чи пакет з-під чіпсів собі під ноги — звичне явище для місцевих. Якоїсь миті не витримала і прочитала лекцію гіду в Джайпурі, який запропонував мені викинути обгортку від їжі просто біля підніжжя джайпурського форту. Здається, він так і не второпав, про що я говорила, — каже Ольга. — Індійцям дісталась неймовірної краси архітектура різних культур та часів — всі ці храми, палаци, гареми, будинки і східні вулиці, спадок британських колоністів та сучасні будови… Весь час намагаєшся уявити цю красу поза сміттям. На противагу бруду можна опинитись в одному зі святих місць та побачити, як індійці змінюються на очах. У місті Амритсарі, наприклад, де є знаменитий Золотий храм сікхів, чисто не лише на його території, а й у радіусі двох кілометрів довкола. При храмі діє безкоштовна їдальня – береш тарілку, вмощуєшся на підлогу серед інших і чекаєш, коли тобі принесуть велетенську порцію смачної їжі. Згодом можна побачити, як місцеві, які п’ять хвилин тому смітили за межами міста, до скрипу відмивають посуд”.

Ще одна дивна звичка — постійне жування і спльовування сушених шматків різних пахучих рослин, що продаються у маленьких пакетах на ринках. Деякі з них містять тютюн. Слина від такої трави стає яскраво-червоного кольору, тож яскраво рудими цівками загиджені будинки, автобуси, ліфти і дороги.

Сон — посеред вулиці

“За чотири місяці першої подорожі і місяць другої так і не звикла до людей, які сплять посеред вулиці. Місце для індійців не має значення – картонне ліжко можуть постелити на зупинці біля дороги, під магазином чи посеред ринку. Під мостами і дорожніми розгалуженнями живуть цілі родини. Там же готують їжу, ходять у туалет, народжують і виховують дітей. Хаос, у якому неминуче опиняється людина західного світу в Індії, збиває з пантелику. Втома від вражень настільки велика, що коли дісталась відомого Варанасі — міста, де відбуваються ритуальні спалення мертвих на березі Гангу, це дійство мене аніскільки не здивувало. Подивившись, як з одного боку вже згасаючий попіл скидали у воду, а з іншого — індійці здійснювали свої священні омивання, повернулася до готелю і спокійно заснула”, — згадує киянка.

Не хочете гострого — попросіть страву без чилі

Індійці люблять їсти поза домом. Це і ресторани західного типу, і кафе, і маленькі намети, де продають шаат — гостру суміш овочів та фруктів. “Гостра їжа — один з міфів про цю країну, — каже моя співрозмовниця. — Не хочете гострого — попросіть страву без чилі. Все. Навіть продавець швидкого перекусу зробить його адаптованим для вашого шлунка”.

“Запам’ятайте слово «гарам», — радить. — Воно перекладається як “гаряче”, і тут мова саме про температуру. Багато іноземців, остерігаючись гострої їжі, замовляють щось “не гарам”, і отримують… холодну їжу, щедро приправлену чилі”.

Страви європейської кухні можна скуштувати у розкішних готелях, клубах у британському стилі і найкращих ресторанах. Однак кожна західна страва буде приготовлена на індійський манір та хоча б трішки приправлена спеціями.

Страви місцеві готують зазвичай у спеціальній печі — тандирі.

Для веганів та вегатеріанців Індія — харчовий рай.

Ранковий чай масала (чай з молоком і прянощами) п’ють між 6.00 і 7.00 або після ситного обіду. Залежно від району Індії, в якому перебуваєте, на сніданок вам подадуть матхш (апетитні смажені хлібці) і джалебис (липкі, у патоці смажені ласощі) — на півночі; ілі і сам-бхар (повітряні рисові коржі і сочевицю) або досас (величезні хрусткі рисові млинці, які подають зі смачним гарячим соусом) — на півдні. До столу майже завжди подають пау роті (білий хліб).

Більшість індійців – справжні ласуни: солодощі їдять у великих кількостях, тому у країні спостерігається висока захворюваність на цукровий діабет. В індійській культурі “товстий” означає “здоровий і багатий”…

Традиційний набір страв складається з шести найменувань: дхал (дроблена сочевиця), рис, овочі, йогурт, чатні, роті (хліб), м’ясні-рибні страви (залежно від того, споживаєте м’ясо чи ні) або панір (домашній сир) у різних підливах. “В Індії закохалася в овочеві кульки, що за смаком нагадують наші котлети, а також у чай-масала, — зізнається киянка. — Щоправда, через деякий час спеції у стравах набридають. Особливо, коли вони містяться навіть у зубній пасті. У пошуках західної їжі зайшли з чоловіком у “Макдональдз”. З подивом дізналися, що в Індії він — вегетаріанський. Тож до столу нам подали бургер із гороховою котлетою, добряче приправленою спеціями”…

Читайте також: “КРИМ НЕ НАШ”: РОСІЯНИ ВІДМОВЛЯЮТЬСЯ ВІДПОЧИВАТИ НА ОКУПОВАНОМУ ПІВОСТРОВІ

Реклама

Related Post

facebook