Літо – найкращий період для студента заробити копійчину. Хтось шукає підробіток, щоб назбирати на новий одяг чи модний смартфон. А я – на навчання. Сімейні обставини змушують самотужки платити за гуртожиток та навчання в університеті. Шукала швидкий заробіток, щоб зарплату давали щодня чи хоча б щотижня. Найважливіше – графік. Вдень готувалася до сесії, вночі підпрацьовувала.
На одному із сайтів для пошуку роботи натрапила на вакансію хостес у київському нічному клубі. Зарплата – 300 гривень за зміну. Особливих вимог до працівниць не було. Вік – від 19 до 28 років, зріст – бажано понад 170 см, симпатичне обличчя, струнка фігура, акуратність і доглянутість. Зателефонувала на номер, вказаний в оголошенні, і мене одразу запросили на співбесіду. Попередили: робота специфічна, нервова, виснажлива морально і фізично. Дрес-код – діловий одяг, спідниця чи сукня та обов’язково взуття на підборах. Детальніше про обов’язки обіцяли розповісти під час першої робочої зміни.
Хостес – людина, яку клієнти зустрічають на вході у ресторан, готель або клуб. Від неї залежить, значною мірою, з яким настроєм прийде і піде клієнт. Ця робота в основному для молодих комунікабельних дівчат. Втім, якщо ви думаєте, що хостес отримує гроші лише за усмішку, помиляєтеся. Працюють дівчата мінімум по 10 годин, часто – у нічну зміну. А виглядати треба завжди «на відмінно».
Перші три зміни – стажування. “Подивлюсь, як ти працюєш, спілкуєшся з гостями. Мусиш досконало вивчити меню і запам’ятати положення столиків”, – попередила моя напарниця Вікторія. Хостеc у цьому нічному клубі працює неофіційно, обіцяні 300 гривень отримує “на руки” одразу після зміни. Ще стільки ж можна було заробити чайових.
Графік роботи – з 7-8-ї вечора до 4-6-ї ранку. Залежить від кількості людей у закладі. Зміни – три дні через три. Оскільки я – “сова”, графік роботи цілком влаштовував.
Перші мої зміни припадали на будні. Людей було небагато. До того ж основну роботу виконували мої напарниці, спочатку Віка, потім Надія. Мені залишали найпростішу роботу – клеїти браслети для входу на руки відвідувачам та проводжати їх за столик. Після стажування мої обов’язки змінились. Найперше – мала зустріти відвідувачів, продати їм браслет, провести гостей до столика, подати меню. Крім того, у мої обов’язки входило залагодження конфліктних ситуацій, що виникають між клієнтом і закладом. За потреби кликати охорону. Також наглядала за роботою офіціантів. Мала контролювати касу та стежити за базою, в якій фіксується, хто прийшов у клуб за флаєрами, запрошеннями, з віп-картками, скільки було чоловіків і жінок.
У вихідні починався “дурдом”. Коли зал був заповнений, не вдавалось навіть присісти. Перекусити чи випити кави теж не встигала. Потік людей був таким, що єдине місце, де можна було перевести подих, – вбиральня. Після 10-годинної зміни на високих підборах ноги “відвалювалися”.
Важливий аспект моєї роботи – тримати язик за зубами. У нічний клуб часто приходили відомі впізнавані люди – співаки, актори, політики. “Виносити” імена відвідувачів за межі закладу, обговорювати їхню поведінку, фотографуватися з ними чи просити автограф – суворо заборонено. Одного разу до нас прийшов відомий депутат. Після кількох чарок дорогого спиртного почав чіплятися до персоналу. Від керівництва надійшла вказівка – підтримувати розмову, в жодному разі не хамити. Політик час від часу норовив покласти руку мені на коліно чи ляснути по пοпі. Я мала делікатно ухилятися, щоб не образити високого гостя. Та не забувати про усмішку.
Часто відомі люди приходили у нічний клуб, щоб усамітнитися. Сідали у дальній закуток, замовляли алкоголь, закуску… Підходити чи навіть проходити повз них не дозволялось. Щоб гість не дратувався та не відчував дискомфорту.
Деякі гості-чоловіки відверто залицялися, просили номер телефону, наполягали підвезти мене додому після роботи. Деякі наполегливо чекали біля клубу до завершення моєї зміни. Тому увесь персонал виходив через чорний хід та сідав у службове таксі. Заводити романи з гостями – зась! За такі романи могли оштрафувати чи вигнати з роботи. Штрафи великі. За запізнення, куріння біля клубу, теревені по телефону та шури-мури з клієнтами – 200 грн.
«Маєш знати усіх друзів власника та постійних гостей в обличчя. У них безкоштовний вхід у клуб. Правила дрес-коду на них теж не діють. Будь уважна, проштрафишся – звільнять», – попередила напарниця Надія.
У вихідні у клубі часто виникали конфлікти між гостями. Якщо я чи охорона не могли дати з ними ради, доводилось викликати поліцію…
Попрацювавши місяць у нічному клубі, я звільнилася. На співбесіді мене не обманули: робота справді не для людей зі слабкими нервами.
Читайте також: АВТО НА “БЛЯХАХ”: 4 ПРОБЛЕМИ, ЯКІ НЕ ДАДУТЬ ЗМОГУ РОЗМИТНИТИ АВТОМОБІЛЬ
