Україна
«П’яний водій метрів з двадцять волік нас своїм авто…»

Лейтенанту поліції Вірі Проців доводиться і кайданки на руки злочинців одягати, і від… залицяльників відбиватися.

Вона мріяла стати лікарем, вивчилася на вчителя іноземної мови, а стала поліцейським. За майже два роки роботи в управлінні патрульної поліції Львова лейтенанту Вірі Проців доводилося і медичну допомогу надавати, і покинутих напризволяще дітей рятувати, і до прийомів самозахисту в екстремальних ситуаціях вдаватися. Проти цієї жінки злочинці навіть холодну зброю застосовували, пише ВЗ.

Про те, що служитиме в поліції, родичам зізналася після того, як успішно склала вступні іспити. Домашній затишок, любов, взаєморозуміння в сім’ї вважає найбільшим щастям для жінки.

– Поліцейська реальність набагато страшніша і небезпечніша, аніж в голлівудських фільмах, – каже співрозмовниця. – Чимало цивільних носять з собою зброю. Навіть якщо бездоганно володієш прийомами самозахисту, затримувати хуліганів чи злочинців, одягати на їхні руки кайданки непросто. Більшість злочинів скоюють у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння. Спробуй здогадайся, чого від таких очікувати.

Був випадок. Віра та її напарник оформляли протокол про керування авто у стані алкогольного сп’яніння. На вулиці – 20 градусів морозу. Поки записували пояснення, мить – і водій за кермом. Натиснув «на газ». Віра з колегою схопилися руками за дверцята його легковика. Поки п’яний водій метрів двадцять волік їх по слизькій дорозі, поліцейські по рації встигли викликати підмогу…

– Часто виїжджаємо на сімейні розбірки, – продовжує розповідати про робочі будні. – Останнім часом поліцейських частенько викликають… діти. Якось опівночі на «102» зателефонував десятирічний хлопчик. Тремтячим голосом прошепотів: він і п’ятирічна сестричка прокинулись від того, що мама з татком страшенно кричать, б’ються. Коли приїхали на місце виклику, з’ясували: розлучене подружжя (до речі, викладачі, яких вважали благополучною сім’єю) щось святкувало. Посварилися так, що у квартирі побили скло і весь посуд. У жінки – численні порізи на руках. Діти зачинилися у своїй кімнаті і зі страху ключ у дверях зламали. Коли виламали двері, хлопчик ридав, аж здригався, а сестричка обіймала його і заспокоювала, хоча й сама тремтіла.

Поліцейські, щоб розвинути витримку проти стресів, відвідують уроки… стресостійкості. Їм вмикають різні відео: з вбивствами, зґвалтуваннями і з радісними подіями… Спостерігають за їхньою реакцією. Поліцейські побачене коментують, висловлюють асоціації. Тим часом Віра згадує ще один випадок: в поліцію зателефонували лікарі і повідомили, що в кареті швидкої допомоги померла дворічна дитина. Приїжджають – у «швидкій» жінка в шоковому стані пригортає до себе мертвого синочка, заколисує і співає йому колискові. Ні лікарі, ні родичі не могли забрати у неї дитину. Віра Проців та її колеги близько години розмовляли з жінкою, поки привели її до тями…

Донедавна жінка патрулювала на вулицях, зараз – інспектор відділу зв’язків з громадськістю. Не раз стикалася з тим, що діти гуляють серед ночі. Поліцейським авто відвозили їх додому. Реакція батьків різна: одні місця собі не знаходили, а декому байдуже: «Що тут такого?! Хочуть – хай гуляють». Чули і таке: «Хай живуть як хочуть. Що зробимо, якщо нас не слухають?!».

«Стара міліцейська система» залишила по собі розчарування і недовіру. Доводиться ламати стереотипи. Навпаки, стверджує співрозмовниця, побачити поліцейську машину – має означати для перехожого безпеку. Колеги часто стажуються за кордоном. У цивілізованому світі довіра до поліцейських – майже 70 відсотків.

– І ми цього прагнемо. В екіпажі зазвичай – чоловік і жінка (представниць «прекрасної статі» в нас – 20−25 відсотків), – каже Віра. – Моя думка: чоловік асоціюється з фізичною силою, жінка – з розумом. Дівчата у нас не лише гарні, а й внутрішньо сильні. Жінки більш емоційні, але здатні швидше взяти себе в руки, оцінити ситуацію і прийняти правильне рішення. Нас шестеро з управління патрульної поліції Львова відкривали УПП у Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному. Три місяці в зоні АТО додали професійного досвіду…

За розмовою звертаю увагу на «Внутрішній розпорядок». Зацікавлює пункт: «Один рот». Як це розуміти?

– У цьому кабінеті можеш не погоджуватися з колегами, сперечатися скільки влізе. За порогом – рот на замок: нікого не обговорюй і не обливай брудом. Бо ми – команда.

У багатьох поліцейських – три вищі освіти (дві – юридичні). Віра Проців – випускниця факультету романо-германської філології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Франка. За фахом – вчитель англійської і французької мови та світової літератури. Працювала секретарем-референтом в адвокатському об’єднанні. В інституті післядипломної освіти вивчила юриспруденцію. У школі мріяла про фах лікаря-хірурга, а стала лейтенантом поліції. Каже: це її свідомий вибір.

– Влітку 2015-го у першому наборі поліцейських я прийняла присягу. Мама як дізналася: «Віро, це так небезпечно! Та знаю тебе: даси собі раду». 13-річна донечка Яна вперше побачила мене у поліцейській формі в день присяги. Аж завмерла. І раптом вигукнула: «Ну, мам, ти даєш!».

Мабуть, найважче професію дружин сприймають чоловіки. Спочатку на жінок у формі перехожі задивлялися, наче на екзотику. Тепер – звикли. Часом зупиняєш водія за порушення правил дорожнього руху, а він: «Чарівна поліціянтко, чи можна ваш номер телефону?». «Записуйте, – відповідаю залицяльникам. – Один-нуль-два – о будь-якій годині дня і ночі».

Читайте також: ВІДОМИЙ МУЗИКАНТ ПОМЕР ПІД ЧАС СВОГО КОНЦЕРТУ (ВІДЕО)

Related Post

facebook