Діаспора
“Мистецтво жити” – українець розповів про життя у Франції

Третій рік киянин Олексій Жировий живе у Франції. З дитинства повелося так, що французька стала для нього другою рідною. Щоб примножити знання хлопець поїхав здобувати європейську освіту саме до Франції. Але після закінчення навчання країна його не відпустила, і він прийняв пропозицію зайняти вакантну посаду. Про те, чому не всі доходять до фінішної прямої в французьких вузах, про лікаря з мобільного додатка і про паризьке “мистецтво жити”, в його розповіді для “Обозревателя“.

Історія переїзду

Я вчився в київській школі №20 з поглибленим вивченням французької мови. Після чого почав отримувати освіту у двох вишах – Київському національно торговельно-економічному університеті (КНТЕУ) і Франко-Українському інституті управління, де почав вивчати міжнародну економіку, менеджмент і, знову-таки, французьку.

По закінченню бакалаврату отримав два дипломи: український і французький. Що ж робити і куди рухатись далі? Місяці пошуків, переклади документів, здача професійних тестів на знання мови … Все закінчилося вступом до університету Перпиньяна у Франції. Там я півтора року вивчав міжнародну торгівлю, стажувався, ходив в гори і кайфував на морі.

Потім був переїзд на стажування в Париж, а за цим строковий і потім безстроковий контракт в сфері ІТ, де я працюю проектним менеджером по технічній частині у великій міжнародній компанії.

Перші враження

Дороги без ям? Автобуси по одному євро по всьому регіону? Велодоріжки? Інфраструктура для інвалідів? Дивувало все. Наскільки ж все може бути продумано для зручності! Нова країна дала потужний поштовх, надала рух, який часом схожий на броунівський.

Оренда житла

Оренда житла – це головний біль. Французьке законодавство дуже лояльне до неплатників і процес виселення може зайняти до 4 місяців. А взимку тебе не можуть виселити взагалі. Це породжує адекватну реакцію власників житла, яким треба довести платоспроможність (зарплата = мінімум трьом місячним платежам), а як це зробити, якщо ти студент? Можна спробувати вибити місце в державному гуртожитку, але для цього потрібно здолати дуже багато паперової тяганини, і з іншої країни це навряд чи вийде.

Є ще варіант з приватною студентською резиденцією. Тут на документи, а точніше їх відсутність, подивляться крізь пальці, але попросять заплатити за багато місяців наперед. Мабуть, то оптимальний варіант, якщо дозволяє кишеня. Квартира або кімната – варіант дорогий, швидше за все, потрібна буде гарантія банку або когось із французів.

Робота

Вся складність в тому, що підприємство, яке тебе наймає, має довести, що вони не знайшли француза або когось з Європейського союзу з твоїми знаннями. Звідси висновок: ніхто не буде відкривати робочу візу якщо ти раптом вирішиш поїхати збирати виноград спекотним літом в долину Луари. На такі вакансії влаштовуються, скоріш за все, нелегально.

Окремий підхід до студентів, які мають ступінь магістра у Франції. Є кілька варіантів. Перший: наймають одразу після стажування, в кінці магістерського циклу і тоді студентська віза за допомогою роботодавця трансформується в робочу просто і безболісно.

Другий: закінчив вчитися, а роботи ще не знайшов. Ну що ж, добра французька республіка дає один рік на пошук роботи за фахом і щоб майбутній мінімальний річний оклад був не менше 26644 Євро (1,5 мінімальних річних зарплати) до оподаткування, а то поїдеш додому.

Третій варіант пошуку роботи, не перебуваючи у Франції: розсилати резюме. Я думаю, що це можливо, але треба бути дійсно крутим фахівцем в якій-небудь сфері. Настільки крутим, що будь ти ним, вони б тебе вже самі знайшли!

Французи, як і інші роботодавці, шукають тих, хто добре вливається в колектив, схоплює інформацію на льоту, працює ефективно. Такого собі універсального солдата, бажано зі знанням пари іноземних мов. Тих, хто гнучкий, готовий вчиться і відкритий для нових ідей або ж є їх джерелом.

Я працюю в компанії, яка складається з 800 чоловік, і має офіси по всьому світу. Колеги добре мене прийняли, зробивши все для безболісної адаптації. Всі спілкуються на “ти”, запрошують в кіно і на вечірки, проявляють інтерес до України.

Навчання

Головна відмінність від української освіти в тому, що корупція відсутня в принципі. Далеко не всі і навіть не половина людей отримують вищу освіту, багато хто йде працювати або закінчують технікуми. На диплом доведеться дійсно працювати, ходити в бібліотеку, здавати безліч групових проектів, самостійно писати дипломну і трястися за кожну сесію.

Пригадую деяких одногрупників з Києва, які прийшли в університет в 2010 і закінчили в 2014 з абсолютно ідентичним багажем знань. Це сумно, адже в якійсь мірі вони знецінили диплом мого вузу на ринку вакансій. У Франції все інакше. Ти списував? Вилетиш з університету ОДРАЗУ і ще пару років без права вчитися. Залишитися на другий рік? Запросто!

Звичайно ж, для вступу у французький вуз одразу на магістратуру необхідне знання французької на рівні В2 (шкала від А1 до С2), але все це окупиться потім, коли ти опинишся на європейському ринку праці з французьким диплом.

Викладач і студент – це скоріше стосунки більш-менш рівних в ієрархії людей. Тут дуже мало авторитаризму, максимум свободи і сприяння. Ініціативність під час пар і лекцій дуже заохочуються: питання, відповіді, ремарки і доповнення не викличуть неприйняття з боку викладача, а лише повагу. Незважаючи на те, що я вчився в невеликому французькому місті, в не престижному університеті (Université de Perpignan Via Domitia), я можу сказати, що рівень викладання там був набагато вище, ніж в КНТЕУ, не дивлячись на його статус і розмір.

Про місцевих жителів

Французи співчувають всім, крім французів. В їх національному характері я б виділив декілька рис. По-перше, форма, часом, важливіша за зміст. У розмовах велике значення надають не тому, що сказано, а тому, як це сказано. Лаконічність – не їх коник. І сама мова їм в цьому помічник, одне і те ж речення можна побудувати в десяти різних варіаціях. Це призводить до багатства мови і її ж складності одночасно.

Французи – вічні бунтарі проти держави. Справжній француз ніколи не задоволений країною, хоче від неї більше гарантій і соціальних привілеїв. Він бачить лише один шлях – вперед і на зворотній рух відповість мітингами (і це працює). На жаль, багато хто не усвідомлює, що живуть вони в дуже комфортній країні і доводять свої претензії до абсурду: хочуть працювати по 30 годин на тиждень і йти на пенсію в 60 років.

Французи дорослішають набагато пізніше, ніж ми. Ставлення до віку у них набагато простіше нашого. Студент в 35-45 років, незаміжня жінка 40 років, пізні діти – це далеко не виняток. Бабусі/дідусі 70-ти років ходять в салони краси, водять автомобілі, займаються спортом, ніхто не ставить на собі хрест. Я вважаю, що це круто. Але часом мені важко знайти друзів серед французів мого віку, нам просто не цікаво один з одним, тому в основному мої знайомі і друзі старші за мене, або ж вони іноземці.

Ставлення до іноземців

Стримано негативне. Вони люблять вішати ярлики. Мало хто уникне діагнозу: ні “африканець, який сидить на допомозі держави все життя і робить по 10 дітей”, ні “українська дівчина, яка приїхала лише для того, щоб вигідно вийти заміж за француза”. Про українців у них немає ніякого певної думки. Ми для них біла пляма на карті світу, яку знають завдяки Андрію Шевченко, Кличкам, Майдану і конфлікту на Донбасі. Але ті рідкісні французи, які бували в Україні, залишилися абсолютно зачаровані нашою гостинністю, зовнішньою холодністю і внутрішньою теплотою.

Так як про нас французи знають не дуже багато, то саме в наших силах скласти позитивне враження. Простий приклад: рік тому я був першим з пострадянського простору, кого взяли на стажування в компанію. Сьогодні нас вже троє. В черговий раз фраза: “Ми самі створюємо світ навколо себе” виявилася актуальною.

Медичне обслуговування

Державне платне страхування є обов’язковим для всіх студентів, школярів і працівників. Коштує близько 200-300 євро на рік для студентів, а для працівників ця сума автоматично вираховується з заробітної плати. Покриває від 30 до 70% медичних витрат. Хочеш 100%? Потрібно доплатити. У моєму випадку контракт на роботу включав 100%-оплачену страховку компанією. Я звертався за медичною допомогою один раз – була незначна операція. Через мобільний додаток вибрав лікаря і час, прийшов, отримав обслуговування, розплатився, дав свою картку страхування, через тиждень отримав компенсацію: 30 відсотків від держави і 70% від страхової. Дуже швидко і зручно!

Про їжу

З французькою кухнею одразу перейшов на “ти”. Сири, вина, традиційні м’ясні вироби і морепродукти відмінно вписалися в мої смаки. Люблю прості в приготуванні і калорійні страви: фондю, раклет, тарти (не торти!), гратени.. Але ж є ще купа тістечок, випічки і смачної кави. Ну як тут втриматися і не спробувати все?

Резюме

Франція – країна з багатою історією і культурою, потужною економікою, розвинутою соціальною сферою і, що найважливіше, з національною ідеєю: Art de vivre. У перекладі “Мистецтво жити” – для мене воно виливається у вміння брати від кожного дня хоч трохи радості, насолоджуватися простими речами, але, в той же час, не лінуватись і завжди йти вперед. За два з половиною роки, проведених в різних куточках Франції, я відчуваю, що виріс як особистість, відкрився світу, а він відкрився мені. Я не знаю чи залишуся тут на все життя, або ж повернуся до рідного Києва, але якщо полишу Францію, то скажу так: “Дякую. Дякую за чудових людей, які мене оточують, за твої високі гори і теплі моря, за літературу і музику, за любов, вино і сири. Дякую за все. І до наступної зустрічі! “.

Читайте також: ЯК УКРАЇНЦІ ЗНАХОДЯТЬ НОВІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ЗАРОБІТКУ ПІСЛЯ ВВЕДЕННЯ БЕЗВІЗУ

Реклама

Related Post

facebook