Україна
Каявся – і знову грішив: заради кoханки священник відмовився від сім’ї і церкви

Небо зранку насупилося, з темних хмар хлинуло рясним літнім дощем. У такт грозовій мелодії забили й церковні дзвони – кликали людей до храму. Здавалося, вони не співали, як завжди, а чомусь теж плакали, як і небеса.

Отець Сергій неквапом перевдягався, хоч у церкві вже було людно. Він наче зумисне розтягував кожну мить, щоб насолодитися нею. Але в його очах виднівся невимовний сум. «Щось у батюшки сталося…» – перешіптувалися жіночки. Вони висували різні версії, але про те, що трапилося насправді, ніхто навіть і подумати не міг.

Спoкуса сусіднього села

Сьогодні йому нестерпно важко. Всю ніч снилась Ольга. Як у житті, була усміхнена, у легкому платтячку, що ледве прикривало сiдниці. Хотілося ще і ще торкатися її колін, пестити волосся. Та тільки простягнув до дівчини руку – вона вмить спохмурніла. Обличчя налилося нeнавистю. Від того, що Оля прокричала, прокинувся: «Останнє китайське попередження: або я, або вони!»

Зірвався з ліжка, побіг у кухню, аби вмити спітніле чоло. «А якщо справді Оля не жартувала? – крутилося в голові. – Я без неї не зможу жити». Важкі думки снували одна за одною. Згадував, як у семінарії познайомився з Анною. Хороша така була дівчина, ніжна, ще й закохалася в нього по самі вуха – барвінком стелилася коло ніг. Мати й напосіла: «Буде тобі гарна жінка. Та й парафію швидше дадуть». Чи думав тоді, зовсім юний, що не раз каятиметься через свій вибір? Бо серце так і не відгукнулося на її любов. Одне за одним народилося двійко малюків – донька та син, дружина забула, як це доглядати за собою, щоб бути привабливою й спокусливою для нього. А йому ж хотілось, як і кожному мужчині (а хіба ж священик не людина?) чогось цікавішого, гострішого… Тримався, як міг, а коли стукнуло сорок, таки не встояв й упав у грiх…

Оля ввірвалася в його життя, як сонячний промінчик, що сміливо пробився крізь хмару. Такого ні разу не відчував. Коли побачив її вперше у храмі (дівчина приїхала до бабусі в гості), аж душа заспівала. Всю службу не зводив з неї очей. А тут ще й вона в кінці підійшла, попросила її благословити на добрий початок навчального року.

– Як вас звати? – перепитав.

– Оля, – відповіла вона, покірно опускаючи додолу очі та схиляючи голову.

– Ольга, – поправив її, благословив і запросив приходити до храму частіше.

Каявся – і знову грішив

Відтоді шукав її очима щонеділі. Та Оля вчилася в університеті, тож приїжджала в село не так часто, як би йому хотілось. Але коли переступала поріг церкви, йому здавалося, що ось воно – світло його життя. Каявся через грішні думки, але вони зринали знову і знову.

Якось до батюшки підійшла Олина бабуся:

– Благословіть запитати.

– Питайте.

– Моя внучка Олічка має дуже гарний голос. Можна, щоб вона з пєвчими попробувала співати? Якраз у неї з’явилося більше часу, бо отримала диплом.

– А чого ж ні? – аж засяяв. – І матушці Анні буде підпора.

Відтоді став бачити Олю дуже часто. Треба розучити нові піснеспіви – не дзвонив, аби приїхала, а сам віз в інше село. Згодом почав помічати й те, що дівчина до нього небайдужа, бiсики пускає. Одного разу не втримався, ляснув її по сiдниці, – ні слова не сказала проти. Іншого, ніби жартуючи, притулився до грyдей. Знову змовчала. А якось увечері, коли поряд нікого не було, Оля сама його поцілувала. Що тоді відчув – лише одному Господу було відомо…

Каявся – та щоразу впадав у стрaшніший грiх. Не втримався й опинився в Олі у лiжку. Тоді забував, хто він і для чого на світі живе. Хотілося, щоб ті миті продовжувалися вічно.

Кохaнці добре таїлися, тривав той сoром понад рік. Врешті Анна стала пі­дозрювати, що її батюшка не «святий».

– Я сказала Олі, щоб більше співати не приходила, – якось так уїдливо перед сном повідомила чоловікові.

– А це не тобі вирішувати! – роздратовано відповів їй Сергій. – Моя церква, і співати буде той, кому я скажу.

– Що, жижки тремтять? – запитала й відвернулася.

Їй було боляче до сліз.

Але Оля справді не прийшла ні наступної неділі, ні пізніше. Анна сподівалася, що нарешті в сім’ї буде лад. Та де там! Чоловіка ніби підмінили. Він ходив сердитий, постійно на всіх бурчав, став відмовляти людям у вінчанні, хрестинах, похoроні, посилаючись на погане самопочуття. Йому справді було недобре. Він їздив до Олі, і та поставила ультиматум, що більше ховатися не збирається: якщо хоче бути з нею, має робити вибір.

Остання служба

Минуло ще кілька місяців. Старша донька Сергія та Анни привела в дім для знайомства з батьками хлопця. Невдовзі відбулися заручини. Батькові було не дуже приємно від того, що його дочка при надії, а ще не заміжня, але скандал із цього приводу не робив. Він бачив, як та сама переживає.

– Тату, не сердься, благаю, – просила вона. – Я дуже хочу, щоб ти нас вінчав.

Він кивнув головою, хоч на душі було зовсім не святково. Дивився на юних закoхaних, як вони крадькома обіймаються і цілуються, якими повними любові очима дивляться один на одного. І в голові знову зринула Ольга – її стрункі ноги, куца сукенка й волосся із запахом духмяних трав.

…Хлинув рясний літній дощ. Отець Сергій збирався на службу до храму. Він твердо вирішив: служить тут востаннє. В машині вже лежала зібрана сумка, в яку вклав кілька сорочок та штанів.

Проповідь затягнулася. Священику хотілося з людьми поговорити ще і ще, але треба було сказати найголовніше:

– Сьогодні ми в останній раз зібралися разом. У наступну неділю до вас прийде інший батюшка. Якщо можете – простіть мене…

Він поклав на стіл ключі від церкви і пішов. А люди, отетерівши від несподіванки, не знали, жартує чи каже правду. Та коли Анна зізналася, що чоловік подав на розлучення, всі все зрозуміли. І навіть благання доньки, яка прийшла до татової кoханки просити таки підвести її під вінець, нічого не змінили – батько на весілля до дитини не з’явився.

З етичних міркувань ми змінили імена героїв та перенесли події в іншу область. Не виправдовуємо і не засуджуємо нікого з героїв – безгрішних людей немає, усіх розсудить Господь. Якщо у вашому житті сталася подібна драма і ви хочете «висповідатися» на сторінках газети, напишіть нам.

Читайте також: ГУЦУЛ, ЩО РЕКЛАМУЄ БУКОВЕЛЬ, РОЗІРВАВ МЕРЕЖУ СВОЄЮ АНГЛІЙСЬКОЮ (ВІДЕО)

Вісник: Наталія КРАВЧУК, Хмельницька область

Реклама

Related Post

facebook